Особа – вікно на Бога і світ

21 10 2011

Автор: Катерина Новікова

Рефлексія про людину як особу набирає особливого значення сьогодні, після досвіду трагедій останніх воєн і злочинів проти людства, а також примусової атеїзації радянського режиму. Адже у концепції Кароля Маркса, що лежить у підвалин соціалістичного устрою, відсутнє як таке поняття особи.

Філософ мислить людину як частину людського виду, формування якого залежить від суспільно-економічних відносин. Відтак поняття особи є ключем до глибшого пізнання християнства як підвалин європейської цивілізації як діалогу народів і суспільств. Видається, саме викорінення з християнських цінностей становить джерело кризи сучасної України. Передусім це неефективний конституційний устрій та слабке присвоєння демократичних норм на тлі постійних конфліктів політичної еліти останніх п’яти років й безсилля правосуддя. Нехтування людиною відображається в браку соціальної інфраструктури – повністю соціально незахищеними є такі групи, як інваліди, сироти, люди похилого віку і психічно хворі. Хто принаймні раз мав нагоду побувати у дитячому будинку чи психіатричній лікарні, спробував провезти неповносправного на інвалідному візку вулицями, не кажучи вже про проїзд з ним громадським транспортом, намагався отримати медичну допомогу для невиліковно хворого, мав нагоду переконатись у елементарному нехтуванні фундаментальними правами людини в цій країні. Саме стан цих соціально вразливих соціальних груп є індикатором рівня розвитку суспільства і мірою засвоєння цінностей як правової держави, так і самої християнської віри.

Монолог неродившегося ребенка

Аборт

Ценою в жизнь

Сообщения о преследованиях христиан за веру последнее время приходят постоянно. И это оказывается тот тип сообщений, которые «не вызывают интереса». Последнюю фразу надо понимать в медиа-контексте, где «интерес» измеряется флеймом. Я сама должна признаться, что подобные сообщения не вызывают желания нажать на «комментировать» и написать что-то едкое, или бойкое, или банальное. Хочется перейти к следующей новости, а про эту забыть. В общем, медиапотребитель – человек закаленный, и такие вещи забываются – и даже не замечаются – довольно легко. Каждый день приходят сообщения о невинных жертвах – то цунами, то теракта, то торговли органами, то наркозависимости, то СПИДа, то абортов. Ну, вот, есть еще и мученики за веру.

Выпадение мучеников из общего контекста очевидно, но притупленный постоянным пережевыванием кошмаров мозг медиа-потребителя этого не замечает. Не хочет замечать.

Психоаналитик сказал бы, что это у нас «вытеснено в подсознание» - мы не хотим об этом думать, потому что нам страшно. Вот и все. Даже странно, как многое в этой проблеме может порадовать психоаналитика – сколько здесь травм, подсознательных страхов и влияния альтер-эго.

Нравственные ориентиры украинцев - опрос

1 ноября в Институте Горшенина состоялась пресс-конференция, в ходе которой были презентованы результаты телефонного опроса «Нравственные ориентиры украинцев», проведенного Институтом Горшенина с 28 по 30 октября 2011 г.

Главным носителем моральных ценностей для большинства украинцев (83,2%) является семья. Более трети респондентов (37,2%) считают таким институтом церковь, а более четверти (27,0%) – школу и другие учебные заведения. Полагают, что главным носителем моральных ценностей является литература – 24,8%, кинематограф – 22,6%, государство – 21,3%. Ответ «другое» на этот вопрос дали 3,5%, а 2,4% - затруднились ответить на него.

Советы преподобных старцев Оптинских

Читая оптинских старцев, одни получат удовольствие от чудесного живого языка XIX века, другие неожиданно обнаружат вещи остро современные. Давайте и мы в дни памяти Преподобного Амвросия и собора оптинских старцев продолжим общение с ними через жития, письма, наставления, чтобы и наша жизнь осветилась их мудростью, как лучами мягкого октябрьского солнца.

«…Никогда я не встречал таких монахов.

С каждым из них, мне казалось, беседует все небесное»

Н.В. Гоголь

Из века в век течет в Жизнь Вечную благодатный источник мудрости старцев Оптиной Пустыни и несет исцеление всем, кто ищет спасения и свободы во Христе. Свободы от законов мира, от собственных страстей, той совершенной свободы, которая определяется словами Спасителя: «Царство Божие внутри вас суть».

Старцы и были теми опытными «проводниками», которые помогали людям найти дорогу к Нему здесь, на земле. Наставления их просты. Всякий истинный учитель спускается на ступень ученика, чтобы помочь ему подняться к высшим ступеням знания, и оптинские преподобные снисходили к «младенческому» возрасту своих воспитанников, и говорили так, чтобы их слово принесло пользу и ученому, и простому крестьянину. Благодаря этому, Оптина Пустынь дала России настоящее «сокровище» духовного знания, заключенное в кратких наставлениях.

Особливості Київського християнства

Автор: Олександр Саган

За час свого фактично самостійного розвитку Київська православна митрополія сформувала такі ознаки, які дають нам змогу говорити про Київське християнство як про самобутнє явище у православному світі і як про концентрований вираз національно-культурниць­кого розвитку України.

Не відкидаючи можливості існування у деяких Східних Церквах подібних ознак, відзначимо, що така їх сукупність характерна лише для України. Основні із цих ознак-принципів будови, розвитку і життєдіяльно­сті Церкви - такі:

Я сюда больше никогда не вернусь (Ролан Быков)

Ваші побажання щодо заповнення блогу:)

Про що Ви більше хотіли б прочитати в нашому блозі?
Голосуйте та пишіть сюди в коментарі ваші побажання!)

Будьте, як діти.

Дивлюсь на дітей і дивуюсь. Дивуюсь тому, що більшість людей сприймають дітей позитивно, з любов’ю і … заздрістю. А хіба ні? Але ця заздрість в основному біла, не злостива. Чому ми так заздримо дітям? І раптом я це зрозумів. Зрозумів, коли дививсь, як грається мій син. Діти щасливі, а ми ні. В більшості моментів свого ми не замислюємось над своїм станом. Ми працюємо, біжимо по справах, спілкуємось, плануємо. І коли видається вільна хвилинка в яку ми не вмикаємо плеєр, не набираємо номер знайомого, не сидимо в Інеті стає… сумно. Ми усвідомлюємо, що все йде не туди й не так. Куди діваються роки? Чого ми досягли і що ми маємо? І ось це робить нас нещасними. Ми розгубили щастя по дорозі. Те щастя, яке мали будучи маленькими дітьми. Ми нічого не хотіли, ми задовольнялись тим, що в нас було. Нам подобались наші іграшки і одяг, та ми й не думали про них! Ми втратили дитячу цілісність життя. Життя в якому є дана мить, яка і робить нас щасливими. А потім що з нами трапилось? Ми стали «хотіти». Ми стали вимагати більшого піддавшись впливу культу споживацтва. Ми забули Господнє: «Будьте, як діти» і «ніхто не увійде в Царство Небесне, якщо не стане як дитина»! як просто! Чому Господь так сказав? Адже, навіть, будучи віруючими ми все одно щось хочемо від Бога, ми хочемо Його дарів, а не його Самого! Дай нам, ми все ще не задоволені тим, що маємо, ми хочемо більше! Ми не цінуємо, що маємо, а втративши проклинаємо небеса!

Вітаємо в нашому парафіяльному блозі!

Даний блог створений від імені парафія Покрова Божої Матері УПЦ КП у місті Ірпінь.  Нещодавно на Покров ми відзначили десятиріччя нашої громади. Тут ми спробуємо ділитись з Вами нашим духовним життям, роздумами, планами, релігійними новинами, духовною критикою сьогодення і таке інше.
Не оминемо стороною такі важливі для нас всіх теми, як любов, родина, діти, духовний розвиток, робота, відпочинок та ін.

Всі бажаючі можуть долучитися до наповнення нашого блогу!
Допоможи нам Бог!