Українські Церкви відправляють десятки тонн гуманітарної допомоги в зону АТО

24-25 липня, з благословення Патріаршого намісника УПЦ КП, митрополита Епіфанія, спільними зусиллями священиків і вірян Київської області було зібрано більше 60 тонн допомоги, яку відправлено в зону АТО. А в Київській єпархії УПЦ (МП) за декілька днів зібрали 23 тонни гуманітарної допомоги, яку доставили 26 липня мешканцям Донбасу, повідомляє "Релігія в Україні" з посиланням на сайт УПЦ КП і прес-службу УПЦ.

24 липня спільно з Київською облдержадміністрацією з міста Броварів було відправлено Переяслав-Хмельницькою єпархією УПЦ КП більше 10 тонн гуманітарного вантажу.

25 липня було завантажено і відправлено в м. Слов’янськ бронежилети, біноклі, берці, медикаменти, продукти харчування, одежу, засоби гігієни та інші необхідні речі з території Михайлівського Золотоверхого монастиря, де розміщується єпархіальне управління Переяслав-Хмельницької єпархії (25 тонн), а також із міста Бровари, де розміщено тимчасовий штаб зі збору гуманітарної допомоги (25 тонн).

Дети-инвалиды в Церкви

Очень часто семьям с особыми детьми бывает нелегко в храме: за необычное поведение детей их осуждают, а то и гонят. А вот в одном из храмов Подольска несколько лет назад раз в месяц проходила особая служба. Специально для семей, в которых есть дети с проблемами

К нам в редакцию пришло письмо. «В наш храм мама водит девочку лет двенадцати-тринадцати, у которой нет речи. Она не стоит на месте и периодически кричит. Однажды я слышала, как какая-то женщина стала им делать замечание, а я в это время никак эту маму не поддержала. Мне до сих пор стыдно. Возможно, таким мамам надо оказывать и более серьезную помощь. Например, взять на себя, хотя бы на одну службу в месяц, опеку над ребенком, чтобы мама могла на час-два сосредоточиться и помолиться...» — пишет наша читательница Ольга В.
Сплошь и рядом в наше время больных людей осуждают, а то и гонят из храма. Им трудно правильно перекреститься, часто у них нет сил долгое время стоять неподвижно. Вообще, они какие-то не такие. Они раздражают, мешают...
Но (сколько раз нам сказано!) Господь именно несчастных в первую очередь зовет к себе. Тех, кто впервые вошел в храм и через толпу пробирается к подсвечникам. И тех, кто держится в задних рядах, чтобы своим видом никого не смущать. И даже тех, кто вдруг кричит посреди службы...
«Не здоровые нуждаются во враче, но больные» (Лк. 5, 31, 32). А еще Господь сказал: «Пустите детей и не препятствуйте им приходить ко Мне; ибо таковых есть Царство Небесное» (Мф. 19, 14). А у нас в православных приходах без Литургии остаются больные дети и их родители, потому что в храмах и здоровым бывает не протолкнуться.
В Подольске священники весьма загружены — впрочем, как и везде, и служба, ради которой я туда ездил, все откладывалась. К тому же о. Евгений Генинг и о. Алексей Антоновский — они и проводят эту не совсем обычную Литургию — не сразу согласились на то, чтобы разрешить присутствие постороннего. Позже я понял их сомнения.

Ірпінська міська громадська організація інвалідів ”Оберіг” Проект «Школа нових можливостей»

Ірпінська міська громадська організація інвалідів ”Оберіг”
Проект «Школа нових можливостей»

Досвід діяльності Ірпінської міської громадської організації інвалідів ”Оберіг” почався з участі у серпні 2011 року у проекті «Школа
самостійності» громадської організації інвалідів «Відгук» у м. Буча. Робота з дітьми з особливими фізичними потребами здійснювалася на
волонтерських засадах 5 разів на тиждень шляхом проведення занять з рукоділля та ліплення виробів з солоного тіста.
Ірпінська міська громадська організація інвалідів ”Оберіг” за підтримки Ірпінської міської ради, відділу у справах сімї і молоді, парафії Покрова Божої Матері УПЦ КП в м. Ірпінь за
фінансової підтримки Фонду громади Приірпіння та Міжнародного жіночого клубу Києва розпочала проект «Школа нових можливостей».
мета діяльності якого:

«Школа нових можливостей». Гуртки для дітей з особливими потребами!

Ірпінська міська громадська організація інвалідів ”Оберіг”

розпочала проект «Школа нових можливостей», 

завдання якого є:

– залучення дітей, дітей-інвалідів до занять художньою творчістю. Творчі заняття

проводяться для того, аби діти, яким важко висловлювати свої думки, змогли розкрити
та виразити свій внутрішній світ через творчість. Такі заняття сприяють соціальній
адаптації дитини, кращому пристосуванню її до зовнішнього середовища і (як зворотній
процес) розуміння оточенням потреб цієї особливої дитини. Завдяки вправам з фізичної
реабілітації у дитини покращується моторика рухів, з’являється впевненість в собі.

Заняття відбуваються 2 рази на тиждень:

ЗРОБИ ДОБРО!

Благодійна акція триває!

В суботу з 11.00 до 14.00 буде прийом Ваших пожертв біля метро Академмістечко. Телефони організаторів вказані на сторінці заходу. 

Ті хто не може під'їхати пишіть сюди свої адреси, телефони і наші люди приїдуть до вас в суботу в першій половині дня, або телефонуйте нам.

Татьяна Жук
0639973286

Наташа Трофимова
0976903454

Роман Мельниченко
066 293 10 15

Робіть розсилку цієї інформації!!

Деталі тут - http://pokrovairpin.blogspot.com/2012/03/blog-post_20.html

Зроби добро!

Нарешті вже визначено з переліком речей для багатодітних сімей Ірпінського регіону та ліками для Червоного Хреста на обліку якого стоїть три сотні одиноких людей похилого віку, деякі з них нерухомі.

Чим можна допомогти багатодітним та неповним родинам?

- одяг та взуття для дітей від 0 до 12 років;
- будь-які канцелярські товари для школи;
- засоби гігієни;
- миючі засоби;
- памперси (як для дітей так і для дорослих);
- матеріали для дитячої творчості;
- спортивний інвентар;
- постільна білизна;
- розвиваючі ігри чи книги, художні та історичні книги, розфарбовки;
- чай, кава, продукти харчування (які не швидко псуються);
- медикаменти, вітаміни;

Зроби добру справу у Великий Піст!

Шановні християни та просто небайдужі! Всі ми знаємо про те, що з чим людина йде по життю, як думає, які слова говорить і те що вона робить, тобто все те, що вона сіє потім пожне. Посіємо зло, то пожнемо зло, а сіючи добро обов’язково   його здобудемо ще в більшій мірі, ніж сіяли.

Яким би не був на перший вигляд несправедливим світ, все ж він тримається на добрі й любові. Це той цемент який не дає зруйнуватись безумній реальності. Я (священик Роман Мельниченко) та мої друзі по ФБ  давно мріяли зробити якійсь подібний проект на теренах соціальних мереж. Кожен з нас давно в тій чи іншій мірі займавсь благодійністю, але разом ми можемо зробити набагато більше.