Социализм против социализма. Вопросы для размышлений.

Истоки глубочайшего кризиса, переживаемого сейчас нашей страной, определяются не только социально-экономическими процессами, состоянием войны. Они более глубокие — коренятся в духовной сфере. Речь идет о деструктивности мировоззренческого вакуума. По словам Конфуция, когда разрушается система мышления, рушится все. Ошибаются те, кто считает, что потеря мировоззренческих ориентаций, духовный хаос компенсируются стратегией европейской перспективы. Реальный процесс ее реализации возможен лишь на основе концептуально аргументированных мировоззренческих мотиваций, веры общества в их судьбоносность. Мы пока еще не поднялись до подобных обобщений. Необходимо очень многое переосмыслить, взвесить.

"Філософ свободи": і в Москві, і в Парижі він залишався киянином

За бурхливими політичними подіями якось призабувся знаменний ювілей: 18 березня 1874 року у Києві народився визначний філософ не лише всеросійського, а і всеєвропейського масштабу, один із перших речників християнського екзистенціалізму Микола Бердяєв.

Слід зауважити, що він ніколи не був однозначним і педантичним академічним філософом. Усі його книжки, всі статті та лекції — це атаки, і навіть з Богом він говорив так, наче штурмував його у небесній фортеці. Але з цим поєднувалися витонченість, аристократичність думки, довершеність стилю. Вся доля цього мислителя пройшла під знаком суперечностей і пошуку. Він постійно намагався знайти нове — і водночас цінував традиції, які. звичайно ж, переосмислював і викладав по-своєму. Бердяєв поринав у найскладніші і найзаплутаніші метафізичні проблеми, але завжди вони були осяяні живою людською присутністю. Він умів бути гранично відвертим і в роздумах про Божественну сутність, і про долю Росії, і в філософському аналізі глибин свого власного "Я".

Якщо коротко охарактеризувати основний напрям філософського розмислу Миколи Бердяєва, то його з повним правом можна буде назвати "філософом свободи". Власне, так він сам назвав себе, і не помилився. Всі можливі і неможливі виміри проблеми свободи хвилювали його зі студентських років. Він, як і багато його сучасників, прийшов до марксизму (і в подальшому завжди дуже високо цінував економічну й соціальну філософію Маркса). Але практично одразу перед ним постало питання: як поєднати марксизм з критичною філософією Канта, з філігранними розмислами про людське "я"; і Бердяєв дійшов думки, що Маркс добрий соціолог та економіст, але дуже поганий антрополог. Тож Бердяєв спочатку намагався створити синтез марксизму з кантіанством; та невдовзі пошук все нових і нових глибин людської свободи привів його до посутньо християнської філософії.

Постлиберализм

Александр Морозов

1

Что такое либерализм? Стиль мысли и жизни, основанный на убежденности в том, то человек (человечество) должно (будет) благоустраивать свою жизнь,освобождая человека от различных форм гнета.

В таком виде либерализм возник в конце XVII века. Позже, уже в следующем столетии, когда он стал влиятельным и популярным, либералы стали писать «историю назад» и перетолковывали в свою пользу некоторые темы итальянского Возрождения, античный образ Сократа и т.д. Они задним числом выстроили свою историю свободомыслия, записав туда и фараона Эхнатона и Чосера. Это была дивная европейская атмосфера XVIII века, которая была напитана артефактами великих географических открытий, когда мир впервые «глобализовался» и на дальних его окраинах обнаруживались все новые достойные Энциклопедии явления. Ранее мир был хорошо иерархизирован, «верх» и «низ» были установлены Богом. И вопрос о том, чтобы уравнять в правах котов и мышей, стоящих на разных этажах пищевой цепочки, вообще не возникал. Дикари были рабами, права аристократии были сакрализованы, то есть освящены божественным происхождением предков.