четвер, 30 травня 2013 р.

ЧАРЛЬЗ ДАРВИН. Правила Жизни

ЧАРЛЬЗ ДАРВИН

Натуралист, умер 1882 году в возрасте 73 лет
в Дауне, графство Кент
Alamy Agency
 
Я люблю дурацкие эксперименты. Я и сам их постоянно ставлю.
Невежество чаще порождает уверенность, нежели знание. Именно те, кто знает совсем немного, а не те, кто знает достаточно, так уверенно утверждают, что та или иная проблема не может быть решена с помощью науки.
Обезьяна, после того как раз попробует бренди, никогда больше к нему не прикоснется. И таким образом она оказывается гораздо мудрее большинства людей.

середа, 29 травня 2013 р.

КОНФЕРЕНЦІЯ "РОЛЬ ХРИСТИЯНСЬКОЇ ПСИХОЛОГІЇ У РОЗВИТКУ ДУХОВНИХ ОПОР ОСОБИСТОСТІ" (8-9.06.)



Всеукраїнська асоціація християнських психологів і психотерапевтів,
Український католицький університет,
Київський інститут бізнесу та технологій,
Українська Євангельська Семінарія Богослов’я
у співпраці з Інститутом релігійних наук св. Томи Аквінського
та Європейським Рухом Християнських Антропологів, Психологів і Психотерапевтів

Шановні колеги!

Запрошуємо Вас взяти участь у роботі
ІІ Міжнародної міждисциплінарної науково-практичної конференції
«РОЛЬ ХРИСТИЯНСЬКОЇ ПСИХОЛОГІЇ
У РОЗВИТКУ ДУХОВНИХ ОПОР ОСОБИСТОСТІ»
8-9 червня 2013
Інформаційний лист
Запрошуємо докторантів, аспірантів, психологів, психотерапевтів, філософів, богословів, педагогів, журналістів, бізнесменів, політиків, антропологів, а також усіх бажаючих для кого ця тема актуальна, взяти участь у роботі науково-практичної конференції «РОЛЬ ХРИСТИЯНСЬКОЇ ПСИХОЛОГІЇ У РОЗВИТКУ ДУХОВНИХ ОПОР ОСОБИСТОСТІ», яка відбудеться в Києві 8-9 червня 2013 року.

Соціологи: Серед ветеранів Другої світової війни більше вірян, ніж атеїстів


Наука та медицина - Новини науки - Ветерани відвідують церкви частіше за тих, хто не брав участі у бояхВетерани відвідують церкви частіше за тих, хто не брав участі у боях
АР
Згідно з дослідженням американських соціологів, Друга світова війна призвела до зростання рівня релігійності у післявоєнному суспільстві.
Роботу дослідників з Корнельського університету, що входить до Ліги плюща, опублікувало видання Journal of Religion and Health.
Серед тих, хто повернувся із фронту, виявилося менше атеїстів, причому максимальний відсоток вірян соціологи виявили серед учасників битв, які дожили до наших днів, у той час як серед тих, що служили в тилу, частка вірян менша.

вівторок, 28 травня 2013 р.

Сім пострілів у Петлюру. Текст Дмитра Табачника 1991 року

Всі політичні помилки Симона Петлюри аж ніяк не виправдовують вбивцю і терориста Шварцбарта. Петлюра ж, на мій погляд, має зайняти гідне й помітне місце в нашій вітчизняній історії, зайняти його як один з творців Української держави на початку XX століття...
25 травня 1926 році у Парижі було вбито Симона Петлюру - головного командира військ УНР (1918), голову Директорії УНР (1919-1920), одного з лідерів українського емігрантського політичного руху.
ІП пропонує читачам текст наукового працівника Інституту історії України НАНУ Дмитра Табачника про цю подію і її наслідки. Цей матеріал під назвою "Сім пострілів у Симона Петлюру. Нотатки історика про вбивство на паризькій вулиці Расіна" був опублікований у журналі "Вітчизна", №9 за 1991 рік, стор. 142-151.

Виталий Мельников: у нас сформировалось почти религиозное поклонение Сталину

60 лет назад, 5 марта 1953 года скончался Иосиф Сталин. Своими воспоминаниями об этом событии с читателями «Правмира» делится кинорежиссер Виталий Мельников:
Во время похорон Сталина я был на Трубной площади. Гигантская, совершенно молчаливая толпа шла от Сретенки вниз по Трубной, внизу началась жуткая давка, потому что все подходы к центральной части города были перекрыты автомобилями, люди гибли на моих глазах. И что больше всего поразило – все шли в полном молчании и в таком же молчании гибли, никто даже не просил о помощи.
Только задним числом, через несколько не дней и не месяцев, а лет, я стал понимать, что же тогда происходило. Был культ, создававшийся годами. Я бы сказал, культ почти религиозный. Видимо, заложено в нашем российском менталитете ощущение, что кто-то должен нами руководить, делать нас либо счастливыми, либо несчастными, но в общем-то зависит это не от нас, а от того, кто где-то там. Может, это связано с имперской историей, с еще недавним по историческим меркам крепостным правом, но, очевидно, было в нашем менталитете что-то, на чем сформировалось почти религиозное поклонение этому человеку.

Сталин как шапочка из фольги

Почему множество людей вспомнило о Сталине и начало обсуждать его роль в истории России? Размышляет Андрей Десницкий.
Андрей Десницкий. Фото Анны Гальпериной
Андрей Десницкий. Фото Анны Гальпериной
В моем детстве, пришедшемся на позднесоветские годы, о Сталине говорить как-то было не принято. Все знали, что он был, и все знали, что было при нем, и оценки различались уже тогда: для кого отец народов и победитель врагов, а для кого кровавый тиран и убийца родных — но об этом вслух обычно не говорили, как не говорят о какой-то сложной и скандальной семейной истории. Все в курсе, но лучше помолчать, не бередить раны — все равно ничего хорошего из таких разговоров не выйдет.
Да и официальная пропаганда особенно на эту тему не распространялась: в войне победил и социализм построил весь советский народ, руководимый партией, ну и Сталин там тоже был, конечно. Но с ним всё как-то сразу было ясно, такой умеренно-положительный герой, даже не герой, а скорее часть пейзажа, данность нашей истории. Настоящими героями были «те, кто в штыки поднимался как один, те, кто брал Берлин».

Сотни тысяч французов протестуют против однополых браков

Сотни тысяч французов продолжают выходить на «Митинг для всех» в Париже. Сегодня, 26 мая, в день Матери, очередной митинг в Париже собрал по разным оценкам от 150 000 (оценка СМИ) до миллиона (оценка оргнанизаторов) человек. Французы протестуют против легализации однополых браков и призывают к отставке президента Франции Франсуа Олланда.
18 мая  Олланд подписал закон, разрешающий однополым парам заключать брак и усыновлять детей.
Никита Кривошеин о митингах Парижской весны и Франсуа Олланде: ЗАГС не для всех
Фото: LeMondeLe Figaro
Франция против однополых браков (1)

четвер, 23 травня 2013 р.

Как говорить с детьми о взрослом?


Что делать, если ребенок не задает родителям вопросов «про это» — радоваться или тревожиться о качестве информации из иных источников? Как самому начать разговор о личных отношениях? В каком возрасте о чем говорить? Отвечает психолог и многодетная мама Екатерина Бурмистрова.
http://www.pravmir.ru/wp-content/uploads/2012/11/IMG_6028_s_pr.jpg
Екатерина Бурмистрова. Фото Юлии Маковейчук
Тема личных отношений детей очень волнует. Обычно они спрашивают об этом у родителей в 4–6 лет, а потом спрашивать перестают. Почему? Как мне кажется, здесь простой ответ: дети о многом догадываются, в частности, о том, что папа и мама являются причиной их появления на свет, а дальше появляется то напряжение, которое есть между родителями и детьми — теснота родства мешает разговаривать. Не у своих родителей спросить проще, не своим детям проще отвечать на вопросы пола.
Это как бы предохраняет семью от слишком большой, ненужной откровенности. Эта территория молчания может быть даже полезной. Но это совсем не значит, что нельзя с детьми ни о чем говорить, просто отсутствие вопросов у детей должно быть встречено с пониманием. Например, когда уже взрослая дочь на мамины разговоры на темы личных отношений не отвечает. Это как то, что двери супружеской спальни должны быть закрыты.

Православный в соцсетях. Опыт священника Святослава Шевченко


Куда уходит время в социальных сетях? Банить кого-то в фейсбуке — это грех? А если ли вообще какие-то специфические «интернетные» грехи? Можно ли воспринимать фейсбук как платформу для проповеди? О своем опыте общения в интернете рассказывает руководитель отдела по связям с общественностью Благовещенской епархии священник Святослав Шевченко.
В интернете я начал активно присутствовать с 2002 года. Сначала освоил региональные ресурсы в виде различных форумов, а затем принялся за блогосферу российского масштаба. И пошло-поехало…
— В каких социальных сетях у вас есть аккаунты?
— У меня открыты аккаунты во всех популярных социальных сетях. Это Фейсбук, Твиттер, Вконтакте, Одноклассники, Мой мир, Я.ру, Гугл-плюс и Живой журнал. Не случайно включил блогоплатформу Livejournal в список соцсетей, поскольку она в полной мере выполняет функции социальных связей. Каждая из перечисленных площадок имеет свою специфику. Например, в Одноклассниках общаюсь в основном с одноклассниками и однокашниками по университету. Кстати, это первая соцсеть, в которой у меня появилась своя страница. Остальные платформы, честно признаюсь, открыл, чтобы через них посредством кросспостинга транслировать свои записи из ЖЖ.

Звернення Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета до віруючих та всього українського народу


Дорогі браття і сестри!
Шановні співгромадяни!
Христос Воскрес!
Бачачи посилення у світі та в Україні спроб не лише пропагувати одностатеві відносини, ясно заборонені Богом як гріховні, але й надавати їм статус законних, а також констатуючи намагання всіляко обмежити право публічно критикувати содомський гріх, звертаюся до віруючих та всього суспільства із закликом піднести свій голос проти цих небезпечних явищ.
Гріх одностатевих відносин, як і всі інші гріхи, присутній в людстві віддавна, але це не може слугувати його виправданням і не робить його нормою.
Бог створив людину як чоловіка й жінку, благословивши їх єднатися у сім’ю. Сім’я (родина) є основою суспільства, має на меті збереження дару любові, народження та повноцінне виховання дітей, сприяє збереженню суспільної моралі.
Одним з елементів сімейного життя є сексуальні відносини, як вияв любові між чоловіком і жінкою та спосіб продовження людського роду. Сексуальні відносини не можуть бути безвідповідальними та не повинні розцінюватися тільки як спосіб задовольнити свої потяги. Біблія однозначно свідчить, що сексуальні відносини між представниками однієї статі протиприродні та є злом.

четвер, 16 травня 2013 р.

Як позбутися духовної залежності

Створення 20 років тому Української православної церкви Київського патріархату стало не менш рішучим кроком, ніж проголошення державної незалежності
Матеріал друкованого видання
№ 26 (243)
від 27 червня 2012

Хоч як це дивно, незалежність держави безспосередньо пов’язана з релігійною свободою її громадян. З утратою першої занепадає і друга. Це промовисто засвідчує історія. Щойно після Переяславської ради (1654) Московська держава розпочала інкорпорацію українських земель, як одразу ж запрагнула й уніфікувати духовне життя своїх підданих. Сформована під впливом азійських чинників, деспотична політична культура не дозволяла її можновладцям допустити існування в межах одного державного утворення двох духовних центрів. 1685 року київський митрополит Григорій Святополк-Четвертинський прийняв висвячення в Білокам’яній, і відтоді наше православ’я майже на 300 років потрапило під юрисдикцію Московського патріархату, який ліквідував його автономні права й давні традиції, нав’язавши власну модель існування. Релігійна залежність Києва була для Москви своєрідною гарантією контролю над духовним життям підкореного населення, сприяла його русифікації та асиміляції через розпорошення в російському православному універсалізмі.