Поступки сторін для подолання розділення Православ’я в Україні

Микола Костенко, м. Київ

Протягом останніх років чимало сказано і написано про шляхи подолання церковного розколу в Україні. Автор статті пропонує можливий план лікування рани розколу. Наскільки цей план реалістичний? Наскільки він є прийнятним для Українських Церквов? Запрошуємо читачів до дискусії. Стаття подається в рамках інтернет-конференції «Православ'я в Україні після Харківського Собору єпископів (1992 р.): проблеми, здобутки, перспективи».

Але між вами хай не буде так:

а хто хоче бути більшим між вами,

хай буде вам слугою.

(Мк. 10, 43)

Тоді Петро підійшов до Нього і сказав:

Господи! скільки разів прощати брату моєму,

який согрішає проти мене? чи до семи разів?

Іісус говорить йому: не кажу тобі: до семи,

але до семидесяти разів по сім.

(Мф. 18, 21–22)

Як вилікувати розділення серед віруючих православних християн України? На які поступки могли б піти сторони діалогу, початок якого ми давно очікуємо?

Вже немало було написано з приводу відновлення християнського спілкування між православними УПЦ, УПЦ КП, УАПЦ та православних громад деяких інших конфесій. Ця стаття-конспект спрямована на активізацію обговорення цього питання. Утримання сторін від глибоких взаємних поступок поки що не сприяло вилікуванню ран розділення.

На масштабні поступки міг би піти Московський Патріархат: Руська Православна Церква є однією з найбільших серед православних автокефальних Церков, є Церквою Христовою, яка відновлюється після гонінь, яка перебуває у братерському спілкуванні з іншими Православними Церквами, на відміну від, наприклад, УПЦ КП, і яка має змогу виявити таку велику любов до братів своїх, які в розділенні, що вони б щиро повірили цій любові та побажали б єдності.

Розглянемо детальніше взаємні поступки сторін, причому спілкування має відновитися без порушень норм канонічного права.

Поступки УПЦ КП, УАПЦ, інших православних конфесій, які в розділенні

    1. Колишній митрополит Київський Філарет, УПЦ КП, УАПЦ та інші конфесії визнають Українську Православну Церкву правонаступницею УПЦ, яка була в Україні у 1992 році, а свої Церкви визнають такими, які тимчасово перебувають поза спілкуванням з усіма Православними Церквами.

    2. Владика Філарет (Денисенко) погоджується, що на Київській кафедрі перебуває Блаженніший митрополит Володимир і, що подолання розділення можливе тільки у формі повного примирення з РПЦ та УПЦ. Владика Філарет, при поновленні його у правах, погоджується на втрату предстоятельства в УПЦ. Визнається законність поновлення у правах владики Іонафана (Єлецьких).

    3. У зв’язку з тим, що УПЦ для Московського Патріархату є дуже важливою його частиною, УПЦ КП, УАПЦ та інші учасники діалогу з тих, хто не перебував у спілкуванні, відмовляються від негайної автокефалії, отримавши при цьому подальше розширення прав УПЦ.

    4. УПЦ КП, УАПЦ та інші учасники погоджуються, що питання істинності хіротоній їхніх владик буде вирішено невідкладно на Православному Соборі в м. Києві (Київському Православному Соборі) за участі представників древніх патріархатів. Питання чисельності представників Церков на Соборі узгоджується під час діалогу.

    5. В перерві роботи Київського Православного Собору скликається Собор об’єднаної УПЦ, рішення якого визнаються на наступному засіданні Київського Православного Собору.

Які значніші кроки назустріч може запропонувати РПЦ разом з УПЦ у відповідь на такі принципові поступки невизнаних автокефальних Церков?

Поступки РПЦ разом з УПЦ

    1. Визнання ієрархії УАПЦ 40-х років XX століття.

На відміну від УАПЦ 20-х років XX століття, автокефальна Церква 1940-х рр. перебувала у спілкуванні з Польською Православною Церквою, яка в свою чергу, була у спілкуванні з іншими Православними Церквами, крім, можливо, непорозумінь з РПЦ. Таким чином, відміна Московським Патріархатом актів 1940-х років, що стосувалися «другої хвилі» УАПЦ, які ще й досі перешкоджають спілкуванню РПЦ з УПЦ у США, не викличе засудження від інших Церков і сприятиме єдності православних, у тому числі, українців та росіян з різних континентів.

   2. УПЦ готує подання до Архієрейського Собору РПЦ щодо скасування анафеми і поновлення владики Філарета у всіх правах, крім предстоятельства в УПЦ та права на Київську кафедру.

    3. Проведення Архієрейського Собору РПЦ. Скасування анафеми на діячів УПЦ КП. Визнання УПЦ КП, УАПЦ (можливо й деяких інших православних конфесій) Церквами, які тимчасово перебували поза спілкуванням з Автокефальними Церквами.

    4. Проведення Київського Православного Собору. Право головування на Соборі надається одному зі Східних Патріархів. Застосовується принцип ікономії та методи вилікування розділень, які були відомі з часів Вселенських Соборів і новітніх прикладів з життя Православної Церкви: подолання розділень у Болгарії та відновлення спілкування між РПЦ і РПЦ(З). Визнаються хіротонії здійснені в УПЦ КП та УАПЦ початку 90-х років XX століття часів владики Мстислава Скрипника за виключенням явних порушень апостольського преємства.

    5. Після подолання розділень розширюються права УПЦ: 

- визнання на загальноцерковному рівні канонічної території УПЦ в межах України, що поклало б край дискусіям про права Константинопольського патріархату на Київську митрополію (в її кордонах XVI-XVII ст.);

- включення Митрополита Київського до Диптиха Помісних Церков: останнім після Автокефальних і першим серед Автономних;

- визнання на загальноцерковному рівні широкої автономії УПЦ у складі Московського Патріархату як сім’ї Руських Церков та Церков Північних земель;

- відновлення права мироваріння Митрополиту Київському;

- порядок згадування імен предстоятелів Церков на парафіях України у молитвах на Літургії міг би бути таким: Ім’я Патріарха Константинопольського як патріарха Церкви-Матері, Ім’я Патріарха Московського як патріарха сім’ї Церков, до яких належить автономна УПЦ, Ім’я Митрополита Київського як безпосереднього Предстоятеля УПЦ;

- участь УПЦ у сім’ї слов’янських Церков на рівних з іншими Церквами;

- участь делегатів УПЦ серед представників Московського Патріархату на Всеправославних Соборах і нарадах у відповідності до відсотка чисельності єпархій УПЦ серед єпархій Московського Патріархату.