Ані командування Української Галицької армії, ані підлеглих не засмучував той факт, що генерал Генбачов… не говорив українською мовою. Бо міру патріотизму визначає не походження, а реальні вчинки людини.
В період Перших визвольних змагань в полках та загонах українського війська воювала велика кількість представників інших національностей – латишів, німців, євреїв, грузинів тощо.
Але найбільшою національною групою, що допомагала українцям виборювати незалежність, були росіяни – надія і опора імперії, якщо вірити тодішній пропаганді.
Не чужі українцям
Серед старших офіцерів-росіян, які опинилися в лавах армій Української Народної республіки та
Української Держави, найбільшу групу становили, природно, люди, які народилися і виросли на українських теренах.
Таких було багато. Внаслідок імперської політики, росіяни становили значну частку населення міст і містечок. Ця політика недобре пожартувала з імперії: чимало росіян, що виросли серед українців на їхній землі, цілком з розумінням поставилася до українського державотворення.
Їм не треба було пояснювати, що попри денікінську пропаганду Україна існує і прагнення українців до незалежності – цілковито логічні та справедливі.
Особливо це стосувалося людей, які мали родичів серед українців. Таким був генерал-половник армії УНР Михайло Юнаков. Син дворянина рязанського походження, по материнській лінії він був онуком полковника Бузького козацького війська.
Коли взимку 1917 р. фронт російської армії розвалився, а Центральна Рада проголосила 4-й Універсал, колишній командувач 8-й російської армії генерал-лейтенант Юнаков дістався Києва і запропонував свої послуги українському військовому міністерству.
|
Михайло Юнаков. Всі фото - з книги "Офіцерський корпус армії Української Народної республіки" Ярослава Тинченка |