Інтерв’ю з Патріархом Філаретом. Про Церкву, політику, гроші, ЄВРО 2012 і найбільшу проблему українців

Опубликовал Володимир ЯцульчакПросмотров: 168007.06.2012 09:59

-            Відносини  з іншими православними і не православними християнськими Церквами в нас, можна сказати, добрі. Свідченням того, що у нас ці стосунки добрі, є наша (ВРЦіРО)поїздка в Канаду і США. Ми там представляли релігійну Україну як єдине ціле. І чому нас запросили туди? Тому, що це унікальне явище, що різні християнські Церкви і релігії не тільки співіснують, а й співпрацюють. Наша співпраця полягає в тому, що  ми разом відстоюємо загальнолюдські моральні цінності. А для сучасного світу це дуже важливо. Коли навіть християнська, європейська цивілізація в моральному відношенні поступово понижується. І тому наша співпраця подає приклад. Крім того, ми вже вступаємо у глобалізований світ. У цьому світі виникає питання,  чи можуть у цьому  глобалізованому світі зберігатися різні мови, культури і релігії. І Україна показує,що можуть не тільки співіснувати, а й співпрацювати.  У нас особливо добрі стосунки з УГКЦ, РКЦ, свідченням чого є сьогодні присутність на нашому православному богослужінні єпископа РКЦ Маркіяна, з протестантськими церквами і, навіть, з УПЦ МП.

Тому що раніше у нас були дуже  напружені стосунки, а зараз вони покращуються.  Була спроба, коли Віктор Федорович став президентом, то були спроби Київський Патріархат  якщо не знищити, то обмежити його діяльність, але побачили, що УПЦ КП на сьогодні настільки велика, що її зараз знищити взагалі неможливо. Один вчений-політолог сказав, що Київський Патріархат буде існувати при будь-якому президенті і, навіть, якщо, не дай Боже, війна трапиться, то і вона не знищить КП, тому, що він, на сьогодні, за кількістю вірних, тих українців, що підтримують нас, є найбільшим, хоча, порівняно з МП, має набагато менше парафій. Що стосується інших Православних Церков, то в нас є з багатьма з них контакти. Поки що як автокефальну церву КП вони не визнали, але це не значить, що і не визнають.  Як вони самі кажуть, потерпіть, все буде. Та ми і самі знаємо, що буде визнання, тому що не можна не визнавати таку велику у світовому православ’ї церкву, яка за кількістю вірних є другою за кількістю вірних, після РПЦ. Тому нас зараз не турбує питання визнання. Нас турбує, перш за все, питання зростання КП, а він зростає, бо ми говорили, що він має 14.5 млн при 9 млн МП, а зараз нам говорять, що вже поза 15 млн. Значить росте, а раз росте, значить наближає час обєднання всього українського православ’я в помісну православну церкву. Обєднання обов’язково буде. Чому буде? Тому що є українська держава, а раз вона є, то рано чи пізно, в ній буде єдина православна церква, як і в інших православних державах: Румунії, Сербії, Росії, болгарії, Греції, Грузії. Там є держава і є своя Церква, от і в нас так буде.

Владико, свого часу Ви заявили про підтримку Януковича щодо газового питання. Пізніше Ви знову висловили про його недоліки в керівництві держави. Як Ви взагалі оцінюєте політичну ситуацію в Україні, на сьогодні, і хто, на Вашу думку, є лідером нації, хто на найближчих виборах може обєднати народ?

-            Справа в тому, що на сьогодні, політична ситуація в Україні дуже складна. Говорити, хто буде лідером, а хто – ні, я не маю ніякого права як Патріарх, тому що Церква відокремлена від держави.

Ми не втручаємось в політику. Але не зважаючи не те, що ми не втручаємось в політичні справи, для нас не байдужа держава Україна. Тому, що український народ – наша паства,переважно православна, і тому доля нашої пастви нас теж турбує і турбує майбутнє України. Ми твердо стоїмо на позиції української державності. І ті політичні сили, які стоять на позиції української державності, незалежності української держави, ми ті сили підтримуємо, а ті політичні сили, які не підтримують українську державу, а хочуть об’єднатися з Росією в єдину державу чи то російську, чи то радянську, чи  слов’янську, чи ще якусь, ми такі політичні сили не підтримуємо. Але в той же час в цих складних економічних і політичних умовах, ми утверджуємо в людях віру і надію, що Україна є і буде і ніякі сили супротивні нічого не зможуть зробити.

Ваша Святосте, в Києві створена така громадська організація як «1 грудня», куди ввійшли відомі, авторитетні діячі української інтелігенції, як Євген Сверстюк, Мирослав Попович, туди також приєднався Глава УГКЦ . Чи запрошували Вас у цю організацію людей і як Ви ставитеся до їхньої діяльності?

-            Справа в тому, що це об’єднання виникло з нашої ініціативи. З ініціативи УПЦ КП, УГКЦ і УПЦ МП. Ми запросили тоді цих авторитетних діячів і передали в їхні руки створення цього громадського  об’єднання. Це сили, які не належать до тієї чи іншої політичної партії. Вони – українці і вболівають за долю України і тому об’єднались на груні захисту українських держави, інтересів, мови і культури. Ось на цих засадах об'єднались авторитети України. А ми, оці три Церкви, благословляємо, але оскільки Кардинал Любомир (Гузар) не є керівником Церкви, то він теж серед цих авторитетів. З одного боку він представляє Церкву, а з  іншого Церкву представляє і верховний Архієпископ Святослав.

Які завдання стоять перед цим об’єднанням? Ну найперше, це захист української держави, це найважливіше, по-друге, всіх інтересів української держави, захист української мови. Це не значить, що в Україні тільки  українська мова і більше ніяких. Зараз і російська мова має у нас широке розповсюдження, але сьогодні вже набирають розмах і інші мови, та ж англійська, німецька, тому що починається спілкування з усім світом, а для цього і бізнесменам, підприємцям і фермерам треба знати мову. Тому є потреба в цьому. Тому Україна ніколи не буде проти інших мов, але буде захищати свою державну мову. До цього якраз і покликане оце об’єднання. Так само і для створення помісної Церкви. А ще дуже важливе питання – це питання землі. Сьогодні для України дуже небезпечно продати багату українську землю іноземцям. Тому це об’єднання має намір захищати українську землю, щоб вона хоч і продавалась, але не іноземцям. Щоб українська земля залишилася українською,а ле служила і іншим народам.

Сьогодні, у Свято Трійці дуже доцільно вести питання про українську мову, оскільки, як ми знаємо, Дух Святий зійшов на апостолів і вони заговорили різними мовами, в тому числі і українською. Як Ви дивитеся, щоб сьогоднішній день ще вважати днем благословення української мови і, можливо, вшанувати його на церковному рівні?

-            Я вважаю, що такого свята української мови Церква не може встановити. Але якщо це потрібно для підтримки української мови, то таким святом є свято Кирила і Мефодія, які вводили слов’янську мову тоді, коли вважалося, що пануючими в Церкві є грецька, латинська і єврейська. А вони слов'янську мову впровадили в Богослужіння. Якщо вони слов’янську в той час впроваджували, то ми тепер українську мову затверджуємо як богослужбову мову, і це правильно, тому що віруючі повинні молитися рідною мовою і розуміти, те про що вони говорять Богу і те, що вони просять.

Ваша Святосте, цьогоріч до ЄВРО 2012 було створено спеціальний образ, на якому зображено Ісуса Христа, який тримає церковний мяч, а матінка Божа вказує на футбольне поле. Як на вашу думку чи правомірне написання цієї ікони і як православних християнам ставитися до єврочемпіонату?

-             До цієї ікони я ставлюсь негативно, тому що футбол є пристрасна гра, а Церквою не підтримується все пристрасне. Коли людина знаходиться у такому стані божевілля, тому Христа з цим божевіллям поєднувати не треба. Чемпіонат, як саму гру, ми підтримуємо, а от це божевілля, коли людина втрачає свою свідомість – Церква не підтримує, бо це є пристрасть гріховна. І святі отці завжди виступали проти пристрасних ігор. Хоча апостол Павло порівнював подвиг християнина зі змаганням, але не з божевіллям. Тому ікону ми не благословляємо таку, Христа з футболом, і не можна до такої ікони молитися. Пристрасть є пороком, а гра сама по собі – благословляється.

Ваша думка щодо відомої ікони Сталіна, яка знаходиться в Санкт-Петербурзі. Чи є подібні ікони в Київському Патріархаті і чи можливо це?

-            Ну, по перше, Сталін увійшов в історію як тиран з ім'ям якого пов'язаний геноцид українського народу.  З ім'ям якого пов'язано мільйони жертв тоталітарного режиму. І таку особу прославляти і називати святим – неможливо, бо це означає благословляти таке насильство над людством. Я думаю, що ні українська, ні російська церква не причислять до собору святих ні Сталіна, ні йому подібних. Цього не буде, бо тоді святі повстануть проти цього, не приймуть у свій собор таких «святих».

Ваша святосте, порівняно з президентом часів В. Ющенка, і з президентством В. Януковича на скільки зменшилася кількість запрошень на урочистості глави і духовенства УПЦ КП?

-             Президент, Віктор Янукович, ставиться рівно до всіх християнських конфесій, і тому на державні заходи запрошуються представники всіх конфесій: і московський, і київський патріархат, і греко-католики, і представники інших релігій. Ми не відчуваємо цього нерівного ставлення. Але в деяких областях дається пріоритет московському патріархату, а київський відстороняється, наприклад: в Харкові на мироприємства державного характеру не запрошувались київський патріархат і греко-католицька церква, але запрошувались московський патріархат та іудеї. Але це виняток. Тому якщо говорити про нерівне ставлення, то таке спостерігається тільки на рівні окремих областей, а на рівні державному – ставлення рівне.

Владико, нещодавно ви брали участь у програмі Шустера. Такі програми мають доцільність, вони щось вирішують, вони щось несуть людям, які Ваші висновки?

-            Вони не вирішують, але вони виявляють хто є хто. І ця програма, в якій я брав участь, вона виявила позицію комуністів, і позицію інших політичних діячів, і церковних діячів. Тому я не можу сказати, що вони не корисні, вони показують обличчя кожного. Ви побачили обличчя комуністів, а якби не було цієї програми, то ви б не знали, хто такі комуністи.

В контексті євроінтеграції України і процесів глобалізації. Які виклики православній Церкві?

-            Ми йдемо в Європу і треба йти в Європу, тому що Європа цивілізовано стоїть вище, ніж інші держави. Там вищі технології, там соціальне забезпечення краще, там багато що краще. Але це не означає, що там все краще і що ми з Європи повинні брати все, що там є. Ні, ми повинні з Європи брати те, що краще, але не брати поганого. А у нас не все погане. Якщо у нас технології нижчі, і через це ми менш конкуренто спроможні, то зате у нас мораль вище, і церква більш активно впливає духовно на суспільство, ніж у Європі.

А зможе церква протистояти?

-            Зможе. Сказати що вона подолає – не можу, тому, що Господь відкрив, що буде відступлення від християнства, пониження моралі. Христос сказав, що коли я прийду вдруге, то навряд чи знайду віру на землі. Тому то сказати, що Церква все подолає – не можемо, бо Господь сказав, що буде відступлення, але те, що Церва буде боротися проти цього – сказати можемо. І те, що Церква впливає на Європу – наприклад, ми заявимо, що не будемо приймати одностатеві шлюби, ви собі можете, - а ми не будемо. Всеукраїнська рада церков вже заявила, що вона ніколи не прийме одностатеві шлюби навіть якщо ми увійдемо в Європейський союз. Потрібно у них брати добре, а поганого не брати і своє добре їм давати, а погане не брати, в нас і свого поганого достатньо.

Ваша святосте, є така приказка, що соромно бути багатим у країні бідній. Ми пам’ятаємо одіозні приїзди із Москви Патріарха Кирила з дорожезними годинниками на дорожезних авто. Ми пам’ятаємо сюжети по телебаченню з приводу авто намісника Києво-Печерської Лаври. Як Ви ставитися до того, що часом транспортні засоби деяких священнослужителів дорівнюють вартості побудови церкви в окремо взятому селі?

-             По-перше, я хочу сказати про наше ставлення до «Руского міра», який пропогує патріарх Кирил. У нас негативне ставлення до цього так званого «Руского міра». Це звичай на Російська імперія під виглядом «Руского міра», тому, що в основу вони ставлять православіє і російську мову. А Україна і весь колишній радянський простір складається із різних церков і різних релігій, тому не треба православіє утверджувати насильно. Ми за те щоб всі були православними, бо це істинна церква , але не шляхом сили, а там - сила. Друге – це мова. Якщо російська мова повинна бути в «Руском міре», то це означає, що української не повинно там бути, а це протирічить нашим національним інтересам. Тому у нас ніякого «Руского міра» не буде, його ідея похована. Україна не сприймає «Руского міра».

Що стосується збагачення духовенства і єпископства – це порок цих людей, і від таких людей відступає Божественна благодать. Те, що в Церкві є такі – ми бачимо. Але Юда теж був серед дванадцяти апостолів, це ж не означає що ті одинадцять йшли не вірною дорогою. Юда був як виняток серед апостолів і Христос знав, що він є зрадник, але не вирізняв його серед інших. Так і ці, вони священники, архиєреї, єпископи церкви, але це не означає, що вони духовні. Вони не духовні, тому що роблять ставку на земні багатства, а не думають про життя вічне. Тому в Церкві вони є, але за ними не треба йти.

Що стосується машин, то кожний хоче мати краще. Коли ви будете вибирати між радянською машиною і європейською, то ви захочете їздити на європейській, а не на радянській, яка може серед дороги зупинитися. Тому не треба засуджувати гарні машини. Але гроші потрібно насамперед витрачати на найнеобхідніше, а не на розкіш. Тому, якщо ці машини потрібні для кращого служіння Церкві, то потрібно їх мати,  але якщо цим ти хочеш показати, що ти такий багатий – то це гріх.

Київський Патріархат виступає проти передачі Київської і Почаївської Лаври у власність УПЦ. Чому ця ініціатива є?

-             Тому, що Лавра, і одна і друга, є національною українською святинею, не святинею московського патріархату. Тому в ці святі місця повинні мати рівний доступ всі, хто приходить молитися туди. Якщо ж це буде власністю московського патріархату, то монахи можуть перейти в київський патріархат, а приміщення Лаври залишається за Москвою. Тому ми хочемо, щоб ці святині належали державі, а держава надавала рівний доступ до цих святинь усім. Сьогодні ці святині є у розпорядженні московського патріархату і ми, поки що, не виступаємо проти, але, коли об'єднаємось в одну церкву, то це будуть наші загально-українські святині. Небезпека полягає в тому, що може таке трапитись, що монахи перейдуть до київського патріархату, а Москва скаже : «а приміщення наші, і належать російській державі», як це трапилось у Франції з храмом у Ніцце. Цей храм належав громаді, яка знаходиться у складі константинопольського патріархату, а французький суд, на вимогу російського уряду, виніс рішення, що майно (приміщення), належить Росії як державі. І тому ту російську громаду, але яка знаходиться у складі константинопольського патріархату звідти вигнали. І у нас таке може бути, що Почаївська Лавра буде власністю Російської держави. Тому ми проти цього виступаємо і закликаємо, щоб ми захищали майно української держави, національні святині українського народу.

Київський патріархат відзначив двадцятиліття, увесь цей час ви очолювали його і планувала церковну політику в Україні в рамках цієї конфесії. Ми знаємо які були духовні проблеми на початку незалежності, а які проблеми є в сучасній духовності?

-             Для православних українців найбільшою проблемою є об'єднання в одну церкву. Якщо ці дві українські церкви об'єднаються в одну помісну церкву, то це вирішить дуже багато проблем, не тільки церковних, а й державних, тому що Церква єдина консолідує українське суспільство, вже його розділити буде дуже важко. Церква, як цемент, скріпить це суспільство і його вже розділити буде неможливо. Тому ми і боремся за об’єднання всього українського православ’я в одну церкву. Тоді ця церква, як єдина, буде більш ефективно боротися з моральними недоліками.

Церква.info
за матеріалами християнського порталу Кіріос