Після урочистих святкувань в Івано-Франківську Святійший Патріарх Філарет прибув до м. Львова на запрошення міського голови Андрія Садового та керуючого Львісько-Сокальською єпархією митрополита Димитрія з нагоди урочистого святкування дня міста Львова.
У неділю ранком, 6 травня 2012 року, в день звершення пам'яті святого великомученика Юрія Переможця, вшанування чудотворної ікони Львівської Божої Матері «Одигитрія» Святійший Патріарх Філарет звершив Божественну літургію у Свято-Покровському кафедральному соборі міста Львів.
На подвір'ї собору Предстоятеля Київського Патріархату хлібом-сіллю та квітами вітали парафіяни собору, а на паперті – Його Святість зустрічав ключар собору прот. Павло Кочкодан.
Вітальне слово Святійшому Патріарху від імені духовенства при вході до Покровського собору виголосив благочинний єпархії прот. Володимир Бачинський.
Його Святості співслужили: митрополит Львівський і Сокальський Димитрій, архієпископ Рівненський і Острозький Іларіон, єпископ Дрогобицький і Самбірський Михаїл, єпископ Городоцький Юліан, секретар єпархії прот. Володимир Бачинський та духовенство єпархії.
За богослужінням співали архієрейський хор Покровського кафедрального собору та хор Львівської православної богословської академії.
Наприкінці богослужіння Предстоятель виголосив проповідь: «В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа! Христос Воскрес! Дорогі браття і сестри! Церква, тобто ми, продовжує святкувати перемогу Господа Ісуса Христа над смертю і визволення людського роду від гріха. І цю перемогу Церква відчуває протягом усієї своєї історії.
Ось ми сьогодні чули читання із книги Діянь святих апостолів. Чим перемагали святі апостоли світ? Знаменнями і чудесами, які звершував Ісус Христос. Пам’ятаєте слова Господа: «Я з вами до кінця віку»? (Мф. 28, 20) Що значить оце «Я з вами до кінця віку»? Господь каже: «Я, Бог, Син Божий, і силу Свою Божественну буду показувати протягом усієї історії людського роду». І Господь показував. Апостол Петро каже розслабленому: «Енею! Зціляє тебе Ісус Христос; встань з постелі твоєї!», і, сказано, що той негайно встав. (Діян. 9, 34) Філософ, атеїст, безбожник, красномовці усілякі - будь-хто з них чи може сказати хворому, розслабленому «Вставай і йди здоровим»? Філософствують багато, а зробить нічого не можуть. А апостол Петро Тавиту померлу, яку оплакували люди, воскресив із мертвих. (Діян. 9, 36-41) Але воскресив не своєю силою, бо він людина. Це той самий апостол, який зрікся Ісуса Христа перед служанкою, той самий. Але покаявся, плакав гірко і потім звершував такі дивні діла. Ось і, коли його закрили у в’язниці він не боявся, що над ним вчинили це. Чому не боявся? А тому, що Христос ще раніше сказав: «Якщо мене гнали, то гнатимуть і вас; якщо мого слова дотримувались, будуть дотримуватись і вашого». (Ін. 15, 20) І тому апостол у в’язниці сидів спокійно, не турбувався і не хвилювався, але Господь послав йому ангела і той вивів його із тюрми. І тому, коли перед нами стоїть питання яким чином дванадцять апостолів, серед яких майже усі були не освідченими і безграмотними, як ці неграмотні рибалки перемогли культурний світ римський і елінський, ми знаємо як. Силою слова свого, красномовства? Ні! Перемогли Божественною силою, бо Христос сказав: «Я з вами». І слова ці Христос показав через чудеса, які звершували апостоли.
Ми сьогодні святкуємо пам’ять святого великомученика Юрія Переможця. Це був римський воїн, хоробрий, займав високе положення, але став християнином. І перед ним стало питання вибору, кого обрати: Христа і йти на муки і смерть, чи спокійне блаженне життя. Багато сучасних людей обирають друге - благополучне земне життя. Хоч і вірять у Бога, Христа, хрещенні, носять ім’я Христа, та обирають не Христа, а земне життя, бо воно ближче і до тіла, і до часу. Бо те колись буде, після смерті, а це тепер. І багато спокушуються цим, обирають те, що ближче до тіла, а не до душі. А Юрій Переможець думав не так. Він увірував у Христа і Його обрав, бо вірував щиро у те, що Він Бог і що є вічне життя. І чинив розумно. У чому розумність була? В тому, що він вибирав між вічним і тимчасовим і зробив мудрий вибір. Що краще: вічне чи тимчасове? Розумна людина вибере вічне, а не розумна - тимчасове. І в цьому, у виборі, і виявляється затьмареність розуму. Ну хіба ти розумний, якщо вибираєш тимчасове. А Юрій був мудрим і обрав вічне. Йому пропонували високі посади, пропонували щасливе земне життя, а Христос пропонує йому блаженне вічне життя, нескінченне блаженство. Сьогоднішня людина вибирає також блаженне життя, але земне і швидкоминуче. Як говорили безбожники: «Навіщо нам рай на небі, давайте ми краще побудуємо рай на землі. Це буде краще». А Юрій обрав рай на небі, бо він вічний і реальний і блаженне життя реальне дасть. А ті, які будували рай на землі, де вони? Побудували рай? Ото рай був, коли мільйонами нищили українців під час Голодомору - це був рай? Такий рай. Або заслали на Сибір тисячі людей, може це рай? Отакий рай будували безбожники. А Господь дарує нам Царство Небесне реальне. Не мрійливе, уявне, а реальне. Тому Юрій Переможець не сумнівався, не вагався, що йому вибирати. Він обрав Христа назавжди, обрав вічне життя, а не тимчасове земне, і постраждав. Постраждав не так, як людина всяка може страждати. Його кидали і в яму вогняну і він вийшов звідтіля непошкодженим, і що тільки не робили з Юрієм, щоби його перемогти, але Господь показав оці слова Свої «Я з вами», і був з Юрієм. І те, що був Господь з Юрієм Переможцем ми бачимо наприклад з того, що лежав він у вогні, а вийшов живим. А хіба може людина знаходячись у вогні бути живою? Не може. А він був живим. І багато інших чудес звершив Юрій Переможець. А все тому що обрав Христа.
Дорогі браття і сестри! Ми все це говоримо про далеке. Це ж було третє століття - далеко-далеко. А ми у ХХІ столітті живемо. То як тут? І тут таке ж саме. Що було тоді, те й відбувалось у ХХ столітті. Бо той самий вибір, що був перед Юрієм, стояв і перед нашими батьками. Вибирай або безбожну радянську владу, або йди в Сибір. І що робити? Одні вибирали владу, ставали комуністами, безбожниками, відрікались від Христа. А були такі і єпископи, і духовенство, і ченці, і прості миряни, які вибирали Христа і Церкву і не зрікались Бога, а йшли в Сибір і на смерть. І святі були не тільки тоді, у ті далекі часи, а й в наш час є. Візьміть до прикладу преподобного Амфілохія Почаївського. З нами жив? З нами. Гнали його? Гнали. Святий? Святий! В ХХ столітті Господь прославив його. Візьміть Матрону Московську. Також у безбожні часи жила, сліпа була, але Господь дав їй дар прозірливості. У нас на Чернігівщинні преподобний Меркурій, насельник Києво-Печерської лаври. В наш час жив і багато ще є таких, які пам’ятають його. І він святий і звершується через його мощі тепер у Чернігові багато чудес. Діє Бог, правдиві слова Ісуса Христа «Я з вами по всі дні до кінця віку»! Правдиві вони! І тому, дорогі браття і сестри, і з нами також Бог. Чому він з нами? А тому що ми віруємо Йому, ми покладаємо надію не на себе, а на Нього. А якщо ми покладаємо надію на Господа, то хіба він відкине нас? Хіба може Бог відкинути людину, яка до нього тягнеться? Не може Бог відкинути, тому що Він заради спасіння Сам став людиною. Він перетерпів земне життя, ганьбу, розп’яття, смерть на Голгофі. То невже цей Бог, Який так принизив Себе заради нашого спасіння, може нас відкинуть? Не може відкинуть, і тому ми покладаємо надію на Нього. Ми віримо Йому і нічого не боїмось, і нікого не боїмось. А чого треба боятись? Боятись треба гріха. Ось цього - гріха, - боятись треба. Бо той, хто грішить, той Христа зрікається і зрікається благодаті Святого Духа. Чому ми говоримо, що зрікається? А тому що Бог і гріх не сумісні. Не сумісні! Нема Бога там, де гріх. І хто б не грішив: чи Патріарх, чи архієрей, чи священик, чи монах, чи мирянин, - якщо ти грішиш, то відрікаєшся від Христа. І єдиний засіб в цьому разі, який дав нам милосердний Бог, - це покаяння. Якби не покаяння, то жодна людина не спаслась, бо ніхто не є без гріха. Тому дякувати треба Богові, Господу нашому Ісусу Христу, що Він дав нам ще одне велике Таїнство - Покаяння.
У чому сутність покаяння? Сутність покаяння полягає в тому, що коли людина згрішила і тут же усвідомлює, що вона зробила невірно, то вона повинна у душі каятися, що вона зробила не те, що угодне Господу Ісусу Христу. Ось якщо це почуття є, то це блаженна людина, хоч і грішна, бо покаяння очищає душу від усякого гріха. І нема такого гріха, який би Бог не простив. Згадайте розбійника. Що він зробив доброго? Нічого. Нічого доброго не зробив, а до раю ввійшов першим. Не Адам, не Авраам, не Ной, не Давид, не хтось із пророків, а розбійник першим входить до раю! Чому ж розбійник входить першим, а не той таки Адам? А цим Господь хотів показати, що Його милість безмірна. Він і чорне може зробити білим. Він і розбійника чорного душею зробив білим, блискучим як сніг. І в чому полягало покаяння розбійника? Він побачив Бога розп’ятим, тобто у Розп’ятому він Бога побачив. Юдеї відкинули Христа Воскреслого, а розбійник прийняв Його Богом Розіп’ятого. Бачите, яка велика відстань. Ті були сліпі, коли не вірили у Воскреслого Христа як Сина Божого, а розбійник побачив Сина Бога у розіп’ятому зганьбленому Чоловікові. Тому Господь сказав йому, що сьогодні ж буде у раю із Ним. Все це, дорогі браття і сестри, про що ми говоримо, повинно утверджувати у нас віру, бо вона потребує цього утвердження. Чому потребує утвердження? А тому що спокус дуже багато. Все навколо говорить: «Бога нема, краще земне життя, ніж майбутнє, краще грішить, бо воно приємно». І в таких умовах треба мати міцну віру, щоби протистояти цим спокусам. Тому нехай Господь наш Ісус Христос, Який обіцяв бути з нами до кінця віку утверджує у нас віру і любов. І тоді, якщо будемо мати у серцях віру і любов, Царство Боже Господь дарує нам. А земне все відкиньте, воно тимчасове. Тяжко жити, але кінець буде; в одних раніше, в других пізніше, але буде, а далі вічне. Богу нашому слава на віки віків! Амінь. Христос Воскрес!»
Після завершення Літургії було відслужено молебень до небесного покровителя м. Львова – св. вмч. Юрія Переможця.
Після завершення богослужіння подячне слово від імені усього духовенства та пастви та від себе особисто на адресу Предстоятеля виголосив керуючий єпархією Високопреосвященний митрополит Димитрій: «Ваша Святосте! Милостивий наш Архіпастире і Патріарше! Сьогодні під склепінням цього Покровського кафедрального собору ми звершили соборну Божественну Літургію, яку очолили Ви з нагоди свого архіпастирського візиту до м. Львова. Сьогодні в нашому граді Лева є унікальний день, коли ми святкуємо День міста, звершуємо пам’ять небесного покровителя нашого міста святого великомученика Юрія Переможця, і в цей самий день ми особливо вшановуємо нашу небесну Покровительницю Божу Матір у Її чудотворній іконі Львівської Богородиці «Одигитрія». Список цієї ікони Ви освятили більше року тому у цьому ж соборі і Священний Синод нашої Церкви встановив особливе шанування цій іконі в День міста. І ви сьогодні прибули до нас, щоби ще більше звеличити наше свято.
Ваша Святосте! Від імені благочинних Львівсько-Сокальської єпархії, духовенства, пастви, парафіян цього Покровського собору я вітаю Вас і дякую за Ваші особливі сугубі Патріарші молитви. Ви уособлюєте в собі наших великих святителів Православної Церкви Руси-України, Ви уособлюєте в собі великого митрополита Іларіона і митрополита Климентія Смолятича, які давно поставили перед собою запитання: чи бути Православній Помісній Церкві в Україні? І хай ніхто сьогодні не запитує і не ставить перед нам так питання, що тільки у ХХ столітті у нашого народу з’явилось особливе бажання мати свою Помісну Церкву. Я згадую сьогодні святителя Петра Могилу, на якого Ви так схожі своїми Патріаршими трудами. Тому що він, будучи посвячений на єпископа тут, у Львові, прийшов до Києва, щоби утвердити нашу православну віру. Він розпочав, можливо, із самого простого, але такого необхідного для Церкви: відкрив Києво-Могилянську академію і зайнявся впорядкуванням богослужбових книг. Це саме Ви повторюєте в наш час, для того, щоби у храмах наших лунала українська мова, Ви впорядкували багато богослужбових книг. Ви трудитесь, об’їжджаєте всі єпархії нашої великої України, щоби піднести молитву за усіх нас. Нещодавно Ви повернулися з далеких Канади та США і могли б сказати, що необхідно трішки відпочити. Але Ви вчора були в Івано-Франківську, на святкуванні особливої ювілейної дати історії цього міста, сьогодні прибули до нашого древнього граду Лева, щоби благословити львів’ян привітати з Днем міста.
Ми Вас, Ваша Святосте, по-особливому вітаємо тут у нашому кафедральному соборі. Нам відомо, що через декілька хвилин Ви очолите молебень в центрі Львова, помолитесь за благополуччя нашого міста у цьому році, який благословляє нам Господь наш Ісус Христос, і Божа Матір також благословляє нам цей рік, тому що дуже багато у львів’ян очікувань у цьому році. Але по-особливому я найперше вітаю Вас. Зичу Вам кріпості душевних і тілесних сил, ще багато-багато років тримати кермо нашого Церковного корабля, приїжджати до нас, благословляти нашу львівську паству. На знак нашої особливої подяки, любові та того, що ми соборно сьогодні звершували Божественну Літургію, прийміть, Ваша Святосте, цю просфору і ці квіти. Нехай Господь наш Ісус Христос, Пресвята Богородиця Львівська «Одигитрія», святий великомученик Юрій Переможець благословляють і охороняють Вас на многії і благії літа! Іс полла еті Деспота!»
Після літургії відбувся хресний хід від Покровського собору до Площі Ринок. Тут перед міською ратушею о 12:30 почався молебень в рамках святкування дня Львова. Богослужіння очолив Святійший Патріарх Філарет у співслужінні вищезгаданих ієрархів.
Після молебню Патріарх Філарет виголосив привітальну промову в якій зазначив: «Вітаю усіх з Днем Львова і зі святом Великомученика Юрія, Львівської ікони Божої Матері. Хай Господь охороняє Львів від усякого зла. Ми сьгодні святкуємо День Львова разом – представники усіх церков.
Для того, щоб зрозуміти значення нашої спільної молитви, треба звернути увагу на наших ворогів. Вони хочуть розділити Україну – по мові, церквах, історії. Ми повинні єднатись, тому в молитві за Україну ми просимо: «Боже, нам єдність подай». Все є в України, але нема єдності. Тому церква, яка має показувати дорогу в майбутнє, показує приклад єдності. В любові до України перемагайте усі перешкоди, тоді ми відстоїмо нашу незалежність. Нашу незалежність хочуть знищити. Не дамо знищити нашу українську державу. Ми досягли її не боротьбою, не революціями. Тепер ми проходимо випробовування – чи достойні мати незалежність держави. Треба жити в любові, у вірі до Бога. Сьогодні ми молимось разом за цілу Україну.
Приклад Львова – сьогодні знак для всієї України, як треба єднатись».
На богослужінні була присутня міська влада на чолі з міським головою Андрієм Садовим.
Варто зауважити, що впродовж усіх запланованих святкувань була прекрасна сонячна погода яка додавала святкового настрою віруючим, які у великій кількості зібрались на спільну молитву з Предстоятелем.
Андрій ГОЛОВКОВ, кореспондент «Церква.info»
Немає коментарів:
Дописати коментар