четвер, 7 серпня 2014 р.

Чи може християнин служити у війську?


VoinХристиянин-військовослужбовець... Поєднання цих понять часто стає приводом до появи різних точок зору й навіть суперечок. Деякі християни переконані, що вони повинні бути пацифістами й виключають зі сфери не тільки свого особистого, але навіть і суспільного життя все те, що пов’язано з військовою службою. Інші ж віруючі стверджують, що використання сили дозволяється у випадках національної і міжнародної безпеки, але не устосунках між окремими людьми. Хто правий? Кожен має право на особисту думку. Але що з цього приводу говорить Бог?

 Авторитет Біблії


Щоб пізнати Божу волю щодо військової служби, спочатку необхідно розглянути такі важливі принципи:


  • для християнина абсолютним авторитетом є Слово Боже – Біблія, а не просто людські думки, якими б вони розумними не були;
  • із самого початку й до кінця Біблія являє повну згоду і гармонію. Вона не просто містить у собі Слово Боже, але вона є Словом Божим, спрямованим як до особистостей, так і до народів;
  • істини Біблії вічні. Вони доречні й сьогодні, як і раніше;
  • автором Біблії є Святий Дух, Який ніколи не суперечить Самому Собі. Якщо нам щось здається неправильним, то це є проблемою нашого обмеженого людського розуміння;
  • окремі слова й рядки Біблії повинні розглядатися в контексті самої Біблії.

"Усе Писання Богом надхнене, і корисне до навчання, до докору, до направи, до виховання в праведності" (2 Послання до Тимофія 3:16).

Отже, чи може християнин служити в Збройних Силах?

Військові в Біблії


Воїни в Біблії згадуються так само позитивно, як і ремісники, землероби, рибалки та ін. Деякі з мужів віри часів Старого Заповіту були воїнами, наприклад, Ісус Навин, Гедеон, Давид. У Новому Заповіті посилання на римських сотників завжди позитивні. Образ військового в Біблії використовується для ілюстрації таких чеснот як:
  • відповідальність за свою сімю (Дії св.Апостолів 16:30-34);
  • бездоганне служіння своїй країні (Євангелія від Луки 3:14);
  • твердість, впевненість (Послання до Eфесян 6:10-17);
  • боротьба за справедливість (1 Послання до Тимофія 1:18, 6:12);
  • подолання труднощів і самозреченість (2Послання до Тимофія 2:3,4).
Якби за тих чи інших причин людині, що вірує в Бога, недопустимо було служити у війську, то вказані вище приклади не були б наведені в Біблії. У Святому Письмі нема жодного місця, де засуджується військова справа.

Держава – Божа установа


Про державний устрій у Біблії написано чимало. Згідно з Божим задумом уряди держав повинні нести відповідальність за виконання закону та підтримання порядку у своїх країнах. Закон Божий стверджує, що сила й навіть зброя, при необхідності, повинні бути застосовані для стримання і придушення зла, яке загрожує окремій людині й суспільству в цілому. (Послання до Pимлян 13:1-4).

Представники збройних сил та інших законних військових формувань, як і всі інші громадяни держави, мають настанову жити:
  • у покорі владі (1 Послання Петра 2:13-14);
  • у слухняності владі (Послання до Тита 3:1);
  • з молитвою за владу (1 Послання до Тимофія 2:1,2).
 Виконання "силовиками" цих заповідей забезпечує необхідну безпеку й гарантію того, що використання владою сили буде законним.

Особиста сфера життя воїна-християнина


Христос сказав: „А Я вам кажу не противитись злому” (Євангелія від Матвія 5:39). Ця заповідь звернена до особистої сфери життя людини, а не до її відносин у сфері суспільства та держави. Вона є настановою зі сфери особистої моралі. Християнин не повинен відповідати образою на образу. Право й обов’язок карати зло - це функція держави й неправильне тлумачення цих слів дезорієнтує людину в питаннях віри. Використовувати їх без контексту вчення Спасителя й усієї Біблії – означає дозволити насиллю й несправедливості панувати без перешкод. Істинним тлумаченням слів Христа є: не чини власний суд. У той же час самозахист у Біблії не засуджується.

 Чи кожне вбивство – це злочин?


Найбільшим тягарем для кожного військового є перспектива позбавити когось життя під час виконання ним службового обов'язку. Протягом багатьох віків шоста заповідь: „Не вбивай!” (Книга Вихід 20:13) була головною перешкодою на шляху тих, хто щиро хоче зрозуміти Божу волю щодо військової служби. Справа в тому, що давньоєврейською мовою (мова оригіналу Старого Заповіту) в цій заповіді наведене слово, яке визначає вбивство як навмисний кримінальний злочин, вчинений з метою помсти, грабунку або просто ненависті, але не як акт, вчинений під час війни стосовно ворога, або щодо злочинців при захисті людей. Так само й у Новому Заповіті.

Тому, якщо християнин, що діє у межах закону та в екстремальних ситуаціях, зумовлених його службовим обов'язком, вбиває, то він є справедливим в очах Бога та людей.

Пацифізм


Існує ряд сильних аргументів на захист пацифізму й загального роззброєння. Але в історії ще не було прикладів того, як народи були б захищені від нападу ворога саме своєю беззахисністю. Тільки „коли сильний збройно свій двір стереже, то в безпеці маєток його” (Євангелія від Луки 11:21).

Гріховність кожної людини - це сумний факт нашого буття. „Звідки війни та свари між вами? Чи не звідси, - від ваших пожадливостей, які в ваших членах воюють?”(Послання до Якова 4:1). Тому немає осуду тим християнам, що стоять на сторожі прав і свобод держави та її громадян.

Миротворство


Миротворство стоїть вище за пацифізм, і ті, хто активно шукає миру, знаходять Божу прихильність. Всі християни, включаючи й тих, які служать у війську, повинніimg 015 активно прагнути миру. Ми можемо „любити ворогів своїх” (Євангелія від Матвія 5:44), виявляючи до них повагу та співчуття, але в той же час вимагати їхнього покарання у відповідності до закону, коли всі інші заходи зазнають невдач (ненавидячи гріх, Господь любить нас, грішників). Використання мінімальної сили в даний момент може забезпечити справедливість і мир на тривалий час.

Висновок


Поняття „справедливої війни” знаходиться десь посередині між крайнім пацифізмом (мир будь-якою ціною) і крайнім патріотизмом (це моя країна і не має значення справедлива вона чи ні). У Біблії мир часто описується як результат праведності, примирення людини, по-перше, з Богом, а потім і з ближнім своїм. Саме „праведність люд підіймає, а беззаконня – то сором народів” (Приповісті Соломонові 14:34).
Таким чином, нашим правилом має бути: праведність будь-якою ціною, а не мир будь-якою ціною. Тільки в такому випадку християнин може бути зразковим військовослужбовцем.

Це цікаво:


  • Професія військового найчастіше згадується в Біблії. Військова посада сотника в Новому Заповіті згадується понад 20 разів, що більше, ніж, наприклад, професія рибалки або митника.
  • Першим, хто після смерті Ісуса Христа привселюдно визнав Його Сином Божим, був римський сотник (Євангелія від Матвія 27:54).
  • Першим у світі язичником (тобто не юдеєм), який увірував у Господа Ісуса Христа як у свого Спасителя і приєднався до Його Церкви, був сотник на ім'я Корнилій (Дії апостолів 10).
  • Апостола Павла врятував від смерті римський сотник (Дії апостолів 27:42-44).
  • Серед римських військових, яких юдеї ненавиділи як поганських загарбників, були й такі, котрі заслужили всенародне визнання й повагу (Євангелія від Луки 7:1-10).
  • Віру римського сотника, як взірець для нас, відзначив Ісус Христос (Євангелія від Матвія 8:5-13).
  • http://www.ohvu.org.ua/

Немає коментарів:

Дописати коментар