День Хрещення Руси-України (2012 р.) і Слово Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета після молебню біля пам’ятника рівноапостольному князю Володимиру

Опубликовал Володимир ЯцульчакПросмотров: 479428.07.2012 14:52

Вп’яте Українська Православна Церква Київського Патріархату урочисто відзначила церковне і державне свято – День Хрещення Київської Руси-України. Вчетверте святкування було позначене багатотисячним Хресним ходом центральними вулицями столиці – від Володимирського собору до пам’ятника Хрестителю Руси святому Володимиру Великому.

Богослужіння з нагоди подвійного свята – престольного свята кафедрального патріаршого Володимирського собору і Дня Хрещення – 27-28 липня 2012 р. очолив Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет у співслужінні 40-ка архієреїв та представників духовенства з усіх єпархій Київського Патріархату. Предстоятеля Чорногорської Церкви на святі представляв голова управління зовнішніх справ архієпископ Которський Симеон.

27 липня у Володимирському патріаршому кафедральному соборі столиці відбулося Всенічне бдіння, а 28 липня – урочиста Божественна літургія, яка розпочалася о 9.30. Храм, що вміщає понад 5 тисяч чоловік, та подвір’я навколо нього були наповнені богомольцями, які все прибували і прибували з різних куточків України – від близьких до віддалених.

Співали чотири хори – Патріарший хор під керівництвом В. Матвієнко, хор Київської православної богословської академії, хор «Орфей» та кліросний хор собору. Перший канал Українського телебачення вів трансляцію патріаршого богослужіння.

Після завершення Божественної літургії (близько 12.00) від Володимирського собору в напрямку до пам’ятника князю Володимиру вирушив Хресний хід. Як і у попередні роки, він зібрав близько 20 тисяч чоловік, з яких понад 1,5 тисячі становили священнослужителі. Люди йшли не тільки по вулиці, але й бічними тротуарами.

Дивитися ВІДЕО від "Skrypin Production"

Як і минулого року довжина Хресного ходу від голови до кінця колони склала понад кілометр (коли початок ходу був на Софіївській площі, його завершення було на розі вул. Володимирської та бульвару Шевченка), а загальна тривалість шляху – близько 2,5 кілометрів.

Якщо минулими роками для руху перекривалася лише одна половина проїжджої частини вул. Володимирської, то цього року вона була перекрита повністю, так як половина не могла вмістити всіх учасників ходу.

Незважаючи на спекотну погоду (близько +35) та поважний вік – 83,5 роки – Предстоятель, Святійший Патріарх Філарет не тільки звершив понад двогодинну Божественну літургію, але й пройшов весь шлях ходу та очолив молебень біля пам’ятника князю Володимиру.

На сходах перед постаментом пам’ятника князю-хрестителю лунали молитви до нього та всіх святих землі Української. Патріарх прочитав молитву до рівноапостольного князя, а потім тисячі присутніх проспівали величання.

Після завершення молебню Патріарх Філарет звернувся до всіх зі словом повчання. Він нагадав, що хрещення навернуло наш народ до правдивої віри, ввело його у коло цивілізованих народів. Предстоятель Київського Патріархату закликав брати приклад з наших святих попередників, утверджувати християнську мораль у особистому і суспільному житті, любити Бога і Україну.

Також Патріарх наголосив на необхідності об’єднання православ’я в Україні та створення єдиної Помісної Православної Церкви. «В Україні є Помісна Церква – це наша Церква. Але ми впевнені, що у свій час буде подолане розділення, і Українська Церква буде не лише Помісна, але і єдина», – сказав Святійший Владика.

Патріарх Філарет закликав дотримуватися Православної віри, покладати надію на Бога і примножувати любов.

Богослужіння завершилося многоліттям Патріарху, ієрархам, Україні, її владі та війську, і всім православним християнам. Після чого Предстоятель окропив віруючих святою водою, а потім дав відповіді на питання журналістів.

Святкове богослужіння завершилося після 14 години, тобто тривало загалом понад 4,5 години.

У якості подарунку в Михайлівському монастирі на паломників чекав чудовий спів хорового колективу «Орфей»  й інших хорів, а також можливість підкріпити свої тілесні сили їжею на благодійному обіді, який був організований протоієреєм Миколою Салабаєм, настоятелем столичного храму Різдва Христового.

Багатотисячне загальноцерковне торжество ще раз засвідчило духовну силу Київського Патріархату, стало втіхою та підтримкою численним священикам і мирянам з різних куточків України, які змогли побачити велич Церкви, до якої належать, та відчути причетність до важливої духовної справи творення єдиної Помісної Православної Української Церкви.

Зі святом Хрещення Київської Руси!

• 
• 
• 
• 
• 
• 
• 
• 
• 
• 
• 
• 
• 
• 
• 
• 
• 
• 
• 
• 
• 
• 
• 
• 
• 
• 
• 
• 
• 
• 
•  

Слово Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета
після молебню біля пам’ятника рівноапостольному князю Володимиру
в день святкування Хрещення Київської Руси-України
(28 липня 2012 р.)

Ваші преосвященства, всечесні отці, дорогі браття і сестри!

Насамперед поздоровляю вас зі святом святого рівноапостольного князя Володимира, а також з нашим державним святом – днем Хрещення Київської Руси-України.

Це свято проголошене, як державне, але для того, щоб воно стало всеукраїнським, святом всього українського народу, нам треба його утверджувати у свідомості всіх українців. І ми це робимо протягом уже декількох років цим хресним ходом. Ви бачите, що кожного року на свято в Київ з’їжджається все більше українців з усіх куточків нашої держави. Про що це свідчить? Це свідчить про те, що свято Хрещення Руси-України утверджується в нашій свідомості.

А для чого нам утверджувати це свято в нашій свідомості, що воно нам дає і чого ми хочемо? Ми хочемо на прикладі історії показати, що треба йти тією дорогою, якою йшли наші святі предки – великий князь Володимир, і рівноапостольна княгиня Ольга, і Ярослав Мудрий, і мученики перші Борис і Гліб, і святителі наші Михаїл і Іларіон, Петро Могила і Іов Борецький, наші преподобні Антоній і Феодосій і всі преподобні, які подвизалися на цьому святому місці. Ми хочемо нагадати про приклад їхнього життя, а нагадуючи, ми хочемо, щоб ми теж жили і поступали так, як і вони.

Великий князь Володимир хотів, щоб його держава приєдналася до цивілізованого світу. Цивілізованим був християнський світ. А його, Великого Київського князя, у цей цивілізований світ не приймали, бо він був язичник, кланявся неправдивим богам. І не тільки тому – згадайте, як тоді жили брутально! Одне те, що князь мав сімсот наложниць, свідчило про те, яке було моральне життя! Або коли він на тому місці, де потім поставив Десятинну церкву, приніс у жертву людей, – то яка це мораль, коли в жертву приносять невинну людину?!

Тому перше, що зрозумів великий князь, це те, що треба перемінити віру. Не вірити ложним богам, а вірити в Істинного Бога. І він повірив у цього Істинного Бога.

Але повірив не так, як багато з нас сьогодні вірить: вірять, що Бог є, а живуть не так, як повеліває Бог. І це ми спостерігаємо не тільки загалом серед християн, а й у самому середовищі Церкви. Бо і в Церкві, церковні люди не живуть як треба.

Нагадуючи про ті далекі часи, ми хочемо сказати: дорогі браття і сестри, схаменімось, куди ми йдемо, чого ми хочемо?! Багатства? Але ж всі ми розуміємо, що все залишимо тут на землі.

Влади? Але для чого нам влада? Для чого існує влада? Для того, щоб панувати над людьми чи збагачуватися? Для цього існує влада, для цього Бог дав владу людям? Не для цього! А Бог дав владу людині для того, щоб вона служила людям, служила народу, служила країні, а не самій собі.

Подивіться на князя Володимира, яким він був і яким він став, і якими стали його сини. За що їх, Бориса і Гліба,  убили? Убили за те, що думали, що вони хочуть захопити владу великого князя. А вони її не хотіли, тому й пішли на смерть, а не зрадили своїй вірі.

Подивіться на спадкоємців князя Володимира, Ярослава Мудрого і Володимира Мономаха. Які закони вони писали? Такі, що коли ми сьогодні тільки читаємо їх, і то дивуємось, яка мудрість і справедливість в них. Але вони не тільки писали закони, а ще й виконували їх.

А подивіться тепер на наших законодавців. Які закони вони пишуть? Пишуть закони під себе, для свого збагачення, а не такі закони, які б давали можливість народу і кожному громадянину жити по правді.

Тому згадуючи і святого Ярослава, і Володимира Мономаха ми повинні жити за тими законами і приймати такі справедливі закони, які приймали вони.

Дорогі браття і сестри! Утверджуючи свято Хрещення Руси-України в наших серцях, ми повинні насамперед утверджувати віру, ту віру, якою жили наші предки. А якою вірою вони жили? Православною вірою, бо прийняли її від Константинополя, а не від когось іншого.

Ми повинні утверджувати надію. Подивіться на людей. Вони вже зневірились у всіх. Залишається тільки одна Церква. Так ось ми покликані для того, щоб утверджувати надію. Чим же ми будемо утверджувати надію? Утверджувати вірою в те, що Бог керує і всіма народами, і всім світом, і кожною людиною зокрема. І керує справедливо, коли треба – карає, коли треба – милує. Але карає для того, щоб виправити, а не знищити. Тому оця віра, надія на Бога повинні утверджувати в нас віру в наше добре майбутнє. І насамперед утверджувати віру в те, що Україна як держава є і буде. І ніякі сили, ні внутрішні, ні зовнішні, подолати нас не зможуть. Такий віруючий народ, який прийшов сьогодні з усієї України на цей хресний хід, подолати неможливо! Нехай це бачать і розуміють наші воріженьки!

Ми віримо, що в Україні буде і єдина Православна Церква – Помісна Українська Церква. Вона і сьогодні уже є – це ми з вами. Ви бачите, як вона зростає і зміцнюється. І всі спроби знищити нас не увінчалися успіхом. Бо ми відстоюємо правду і нам допомагає Бог. Тому, дорогі браття і сестри, в Україні Помісна Православна Українська Церква є, і прийде час, коли Українська Церква буде єдиною.

Для чого нам потрібна єдина Українська Помісна Церква? Ми ж рано чи пізно помремо в цій Церкві? Помремо. То ж для чого вона нам потрібна? Для того, щоб вона нас вірно вела по дорозі, про яку сказав Господь Ісус Христос. Яка це дорога? – це дорога вузька, терниста, але це дорога любові та спасіння.

Тому нам треба, насамперед, любити один одного, тому що любов перемагає. І ви на своєму досвіді переконуєтесь, що коли любите, то перемагаєте, а коли ворогуєте, то збираєте навкруги себе ще більше ворогів, і вас ці вороги топчуть. Тому навіть з цих міркувань треба любити, згідно Заповіді Божої. А якщо ми будемо любити, то хіба Бог, який сказав: «Любіть один одного», не допоможе? Як Він може не допомогти нам, коли заради цієї любові Він пішов на хрест за нас? То невже ви думаєте, що коли навіть паростки любові проявляєте, то Господь не допоможе? Допоможе, тільки треба цього бажати!

Тому, дорогі браття і сестри, цей хресний хід всіх нас утверджує у вірі Православній, в надії на добре майбутнє для нашого народу, Церкви і держави, в надії на вічне життя для кожного з нас. А головне – в серцях наших утверджує любов. Любов до Бога, до Церкви, до ближніх, до України.

І нехай Господь наш Ісус Христос за молитвами святого рівноапостольного Великого князя Володимира і всіх українських святих допомагає нам у нашій боротьбі – боротьбі зі своїми власним гріхами та із суспільними негараздами і неправдами.

Богу нашому слава на віки віків!

Амінь.

Церква.info