20 жовтня 2013 року, у неділю 17-ту після П'ятдесятниці, Українська Православна Церква Київського Патріархату відзначила 18-ту річницю інтронізації свого Предстоятеля - Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета.
Напередодні, 19 жовтня 2013 року, з нагоди свята у Володимирському патріаршому кафедральному соборі міста Києва було звершено Всенічне бдіння, яке очолив Святійший Патріарх Філарет у співслужінні єпископату та духовенства з усієї України, а у самий день свята – Божественну літургію.
Наприкінці Літургії було звершено подячний молебень, який очолив Предстоятель Церкви.
На завершення святкового богослужіння Патріарха Філарета від імені Священного Синоду та всіх архієреїв Київського Патріархату привітав Патріарший намісник, ректор КПБА, митрополит Переяслав-Хмельницький і Білоцерківський Епіфаній:
Ваша Святосте, дорогий наш Патріарше!
Вже увісімнадцяте вся повнота Української Православної Церкви Київського Патріархату підносить подячні молитви Всемилостивому Богові й радіє, що Ви вже упродовж стількох років з Його всеблагої волі несете послух Предстоятеля нашої Церкви в гідності Патріарха.
Ви ведете цей духовний корабель бурхливими хвилями гріховного світу до тихого пристановища, до Царства Небесного, до вічного й блаженного життя.
Якщо повернутися до подій вісімнадцятилітньої давності, згадати те становище Київського Патріархату, коли Вам благоволив Господь його очолити, та порівняти із сучасним станом, то вкотре переконуємося у дії Божого промислу над нашою Церквою, яка проявилася у п’ятикратному збільшенні кількості парафій і, відповідно, духовенства, що духовно окормляє вірних, потроєнні кількості єпархій і, відповідно, архієреїв; у збільшенні числа віруючих Київського Патріархату, що вже перевищує 15 мільйонів осіб.
День Вашої інтронізації – всецерковне свято. Ви, подібно до апостола Павла, є всім для всіх (1 Кор. 9: 22).
Ваше першосвятительське служіння воістину є подвигом: Ви кожну хвилину свого життя віддаєте Богові – звершуючи богослужіння, відвідуючи єпархії та парафії, беручи участь у різноманітних наукових та громадських заходах, виступаючи по радіо та телебаченню, працюючи над перекладами, проводячи духовні бесіди із ввіреною Вам паствою, а найголовніше – підносячи постійні молитви до Престолу Божого за мир і лад у всьому світі, за добрий стан святих Божих Церков, за Богом улюблену та Богом бережену Україну, за її владу та народ, за їхній успіх і процвітання та за спасіння всіх.
Під Вашим мудрим керівництвом та за Вашою безпосередньою участю завершений переклад майже всіх богослужбових книг українською мовою, триває титанічна праця над перекладом та виданням творінь святих отців і вчителів Церкви.
Ви вболіваєте за розвиток місіонерської та просвітницької діяльності Київського Патріархату, що виявляється у належній підготовці духовенства, яке, за Вашими словами, не повинно бути требовиконавцями, а дбати про спасіння кожної християнської душі, на високому рівні проповідувати Слово Боже, організовувати та відкривати недільні школи, брати участь у духовному окормленні вірних у лікарнях, війську, місцях позбавлення волі.
Та найбільше Ви переживаєте за розділення Українського Православ’я та вболіваєте за його єдність. Ви не піддаєтеся на заклики ворожих сил, а твердо стоїте на скелі, дбаючи про утворення й утвердження в Україні єдиної Помісної Православної Церкви.
Таким жертовним багатогранним служінням Ви надихаєте усіх нас до повсякчасної праці у винограднику Христовому тут, на землі, щоб споживати його плоди там, у Царстві Небесному, бо «блаженний той, хто споживатиме хліб у Царстві Божому» (Лк. 14: 15).
Ваша Святосте!
Від усієї повноти Української Православної Церкви Київського Патріархату, Священного Синоду, Синодальних управлінь, єпископату, духовенства, чернецтва, духовних навчальних закладів та вірних нашої Святої Церкви прийміть найщиріші вітання та побажання миру, любові, терпіння, радості та стійкості на многії і благії літа. Нехай Всемилостивий Господь повсякчас благословляє Ваші архіпастирські труди.
ІСПОЛА ЕТІ ДЕСПОТА!
Владика Епіфаній подарував Його Святості просфору та букет квітів.
Дякуючи всім присутнім за щирі привітання Святійший Патріарх Філарет виголосив повчальне слово.
Ваші Преосвясвященства, всечесні отці, дорогі браття і сестри.
Насамперед я хочу подякувати всім вам, що ми зібралися у цей день, день 18-ої річниці інтронізації Патріарха Київського і всієї Руси-України. Зібралися для того, щоб помолитися і подякувати Богові за всі Його благодіяння і до нашої Церкви, і до нашої Української держави.
Все, що ви сказали, треба, як я часто повторюю, в одне вухо приймати, а в інше випускати. Чому? Тому що не ми звершуємо ці добрі справи, а благодать Божа, Яка діє в нас. І ви вірно згадали апостола Павла, який сказав про себе: «Я благодаттю Божою став таким, яким я є, але попрацював я більше ніж інші апостоли». Тому все, що ми робимо доброго і все, що ми бачимо, треба приписувати Богові, щиро приписувати не на словах, а від душі. А гріхи приписувати собі. І в той же час треба працювати, як говорив апостол Павло. Тому цей приклад апостола Павла направлений до всіх нас архієреїв.
Церква зростає, вірно, що зростає і стала найпотужнішою Церквою в Україні. Але працювати треба й надалі. Завдання архиєреїв, духовенства, в тому числі й віруючих, зміцнювати й розширювати Київський Патріархат, бо він є твердою духовною основою нашої держави.
Наша біда полягає в тому, що українське православ’я розділене. Цю біль ми переживаємо уже понад 20 років. Треба бути впевненими, що коли Господь допомагає Київському Патріархатові зростати, не зважаючи на те, що наші супротивники багато раз намагалися знищити нас, але не змогли, то значить Бог приведе нас до утворення в Україні єдиної Помісної Православної Церкви. Як Бог зробить це, ми не знаємо, але те, що Він зробить це, ми повинні бути впевнені.
Ось ви дивіться. Хто міг думати, що нинішній президент поведе Україну до Європи? Ми думали, що він потягне Україну більше до Росії, а він до Європи прагне йти. А що означає входження України у Європейський Союз? Це означає, що Українська держава буде завжди. Це означає, що в цій державі буде незалежна Церква. Бо без незалежної держави незалежної Церкви не можу бути. Про це свідчить історія. Коли Україна втратила свою державність? Коли Київська митрополія приєдналася до Московського патріархату. Візьмемо 20-ті роки. Двічі радянська влада знищувала Автокефальну Церкву, тому що була єдина держава, чи то Російська імперія, чи Радянський Союз. Тому для існування Помісної незалежної Української Церкви потрібна незалежна Українська держава.
І ось ви бачите, як Господь веде нас до утвердження цієї незалежності – через вступ у Європейський Союз. Ми ще не вступили, але треба бути впевненими, що ми вступимо. Тому й буде незалежна Церква.
Кому повинна служити Московська Церква: українському народу чи Російській державі? Кожна розумна людина скаже, - раз ти живеш в Україні, то служи українському народу, Українській державі, а не служи чужому народу й чужій державі.
Це не означає, дорогі браття і сестри, що ми проти Росії. Ні. Ми буде жити з Росією в мирі й злагоді і з російської Церквою як братньою. Але ми не хочемо й ніколи не підпорядкуємося чужому патріархові. Ми наближаємося до об’єднання Київського і Московського патріархатів в єдину Помісну Церкву. Коли станеться об’єднання - Богу відомо.
Тому, дорогі браття і сестри, треба нам молитися, щоб Господь благословив Україні вступити у Європейський Союз і об’єднатися в одну Помісну Церкву і жити нам в мирі й злагоді з Росією і її Церквою, але як незалежна держава і незалежна Церква. Ми віримо, що Господь за молитвами українських святих благословить нас таким даром, за який ми молимося і будемо дякувати Богу. Йому слава на віки віків. Амінь.
(Розшифрував Володимир Яцульчак)
Козацьким многоліттям Святійшого Владику привітали хори, які брали участь у богослужінні: Патріаший та кліросний хори Володимирського собору та хор Київської православної богословської академії.
Відео - http://vimeo.com/77420708
Фото: Василь Дідух
Відео: Роман Холодов
Прес-центр Київської Патріархії
Немає коментарів:
Дописати коментар