Сторінки

четвер, 15 березня 2012 р.

Заборона абортів в Україні

Розмовами про заборону абортів Україна рухається шляхом африканських країн та країн мусульманського світу.

 Політики і церковники пропонують заборонити аборти Церква знову заговорила про заборону абортів в Україні. Статистика свідчить, що близько 40% українок репродуктивного віку хоча би раз в житті штучно переривали вагітність. Священнослужителі наголошують, що на цей крок в основному наважуються жінки 25-35 років, які перебувають у шлюбі і вже мають дітей. Медики у своїй більшості проти тиску на жінок, кажуть кількість абортів і без того щороку зменшується. Феміністки говорять про те, що заборона абортів - це наступ на право вибору жінки і громадянина. Прибічники ж заборони штучного переривання вагітності наголошують на іншому праві – праві на життя, якому суперечать легальні аборти. Чи визріла Україна до цього кроку – з'ясовував ТСН.ua. Україна перетворюється на місце вбивства? А почалася нова хвиля боротьби з абортами в Україні з заяв церковників.


Глави Української Греко-католицької і Римо-католицької церков звернулися до Верховної Ради з закликом заборонити в Україні аборти. За їх даними, щорічно внаслідок абортів гине близько 2 мільйонів ненароджених дітей, тобто за 20 років незалежності ми недорахувалися 40 мільйонів потенційних мешканців. Також, як наголосив Святослав Шевчук, легалізовані аборти приваблюють в Україну громадян держав, де аборти заборонені. Таким чином, Україна перетворилася на місце вбивства дітей з Європи. За словами голови УГКЦ, "якщо б у Верховній Раді були свідомі борці за людське життя, то у нас би вже давно були прийняті відповідні закони".
За кілька днів нардеп від БЮТБ Андрій Шкіль (медик за фахом, утім член комітету ВР з питань закордонних справ) виступив із відповідною законодавчою ініціативою. Він вніс до Верховної Ради законопроект, яким пропонує заборонити аборти, крім тих випадків, коли це загрожує життю вагітної жінки. Як зізнався нам нардеп, до написання законопроекту його підштовхнули заяви церковнослужителів. На думку Андрія Шкіля, не існує принципової різниці між убивством ще не народженої і вже народженої людини. Він вважає, що лікарів, які роблять аборти, потрібно карати або штрафом (від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян), або громадськими роботами на строк від ста до двохсот сорока годин, або виправними роботами на строк до двох років або позбавленням волі на такий самий термін. "З погляду теорії права, легальне проведення абортів є узаконеним запереченням права на життя – першого й засадничого з усіх основних й невідчужуваних прав людини", - каже Шкіль. "Я медик, і у мене немає скептичного ставлення до заборони абортів. Я підтримую ініціативу колеги", - зізналася нам член комітету ВР з питань охорони здоров'я Лілія Григорович. При цьому, нардеп вважає, що винятків не уникнути: на її думку, дозвіл на аборти з огляду на медичні протипоказання, інші фактори, має давати спеціальна комісія, до якої, окрім медиків, має входити священнослужитель. У той же час, вона висловила переконання, що цей законопроект найближчим часом не приймуть. "Ніхто цей законопроект сьогодні-завтра не прийме. 20 років не можемо медстрахування запровадити, будемо реалістами", - зазначила пані Григорович. Утім, навіть підняття цієї дискусії, на її погляд, вже є великим позитивом у вирішенні проблеми абортів. "Добре, що церква зробила таку пропозицію. Мене весь тиждень всі допитуються: "як же це ми без абортів? Що ж ми будемо робити?" Такі розмови стукають до розуму, до душі, ця ідея сіє велике просвітництво", - каже Лілія Григорович.

МОЗ не погоджується з цифрами А у МОЗі в штики сприйняли ініціативи церковників і політиків. Фахівці міністерства підрахували, що протягом останніх 7 років кількість абортів у країні скоротилася більше, ніж на третину. А інформація, розповсюджена у засобах масової інформації стосовно того, що в Україні щорічно реєструється близько 2 млн абортів, - чи не вдесятеро перебільшена. У МОЗ звітують: якщо в 90-х роках цим методом намагались регулювати кількість дітей в сім'ї близько 1 млн жінок, то тепер абортів налічується не більше 200 тисяч на рік. А на фоні зниження частоти абортів, вимальовується стійка тенденція до зростання частоти пологів.
Головний акушер-гінеколог України В'ячеслав Камінський також переконаний, що законність абортів дає змогу тримати ситуацію під контролем. На його думку, якщо депутати таки ухвалять рішення, зростання кількості кримінальних абортів та жіночої смертності не уникнути. Такої ж думки дотримується і голова профільного комітету у ВР Тетяна Бахтєєва. За її словами, Україна не готова до такого кроку. "Заборона абортів – це, по-перше, не демократично. Це порушення права жінки як громадянина. "Я категорично проти. Тим більше, зараз ця проблема досить добре урегульована, обстановка досить спокійна і не потребує втручання таким законопроектом", - заявила нам Бахтєєва. У той же час, за її даними, сьогодні є інша проблема: 2 мільйони пар зареєстровані як безплідні. Багато з них не проти штучних методів запліднення, утім не у всіх вистачає коштів. "Є програми із фінансування репродуктивного здоров'я, вони фінансуються. Відповідні центри із штучного запліднення є у Києві, у Харкові. Бажано, звісно, щоб вони були у всіх регіонах, щоб можливість отримати безкоштовну допомогу була надана більшій кількості людей", - вважає Бахтєєва. Якщо не заборона, то що? "Державна політика охорони здоров'я населення спрямована на профілактику небажаної вагітності, таким чином - на профілактику аборту", - зазначають у МОЗ.

Лілії Григорович дорікає спеціалістам з міністерства дуже низькою "просвітницькою діяльністю". А Тетяна Бахтєєва вважає, що альтернативою абортам має стати популяризація різноманітних засобів контрацепції. "Завжди треба підходити дуже індивідуально до кожної жінки. Сьогодні є безліч методів - і медикаментозні, і інші - все дуже індивідуально. Але завжди це дуже ефективний спосіб попередження небажаної вагітності, який не наносить шкоди організму", - каже Бахтєєва. Одне іншому не заважає, каже Лілія Григорович. На її думку, українці самі почнуть частіше замислюватися над засобами контрацепції, якщо знатимуть, що аборт є поза законом. "Ми по-іншому почнемо дивитися на людське життя, посиляться засоби контрацепції. Бо аборти – це вже остання річ. Знаючи, що аборт заборонений, потенційні батьки будуть більше думати про те, як уникнути незапланованої вагітності", - каже Григорович.
Закордонний досвід Аборт прирівнюється до вбивства і на нього діє повна заборона в Афганістані, Венесуелі, Гватемалі, Гондурасі, Єгипті , Індонезії, Іраку, Ірані, Ірландії, Лівії, Сирії, ОАЕ та ще в низці країн африканських країн. З деякими обмеженнями і застереженнями по медичним, соціально-економічним показникам – в Алжирі, Аргентині, Болівії, Бразилії, Ізраїлі, Кенії, Мексиці, Польщі, Індії, Англії, Ісландії, Японії. У деяких країнах аборти дозволяються у випадку зґвалтування. Свобода аборту діє у більшості європейських країн, включаючи Францію, Австрію, Чехію, Швецію, Бельгію, Німеччину, Італію, також у Австралії, Канаді, КНР, в Монголії та на Кубі. А у Росії кілька років тому була прийнята поправка до закону "Про рекламу", яка обмежує рекламу медичних послуг із штучного припинення вагітності. Наталія Мелещук
Більше читайте тут: http://tsn.ua/ukrayina/borotba-z-abortami-zaboroniti-ne-mozhna-dozvoliti.html

1 коментар:

  1. Завжди дивує наступне: цинізм слів про права жінок на вбивство. Справа навіть не у Церкві, а простій лозіці, в праві кожного на життя. Тобто жінки мають ці права, а діти ні. Жінки мають право вбити власне дитя, а що має дитя? Право на смерть по забаганці? Нема ніякого права відбирати життя в будь-кого. А більшості випадків про що йде мова? Про те, що хтось із-за розпусного життя завагітнів і вирішує свої проблеми вбивством? Потрібно починати з моралі ще до вступу в статеві стосунки.
    Якщо ж вагітність відбувається в сім'ї, то в чому проблема? Дивує наступний цинізм: ми не хочемо народжувати щоб не плодити бідність. Тобто ми вбиваємо дитину із-за цього? То може повбивати всіх безпритульних, що бігають під перонами і нюхають клей? А навіщо їм жити? Вони ж нещасні. Але хтось запитував їх чи хочуть вони жити при цьому живучи на наш погляд нещасно? Звіно хочуть. Як ми можемо вирішувати кому жити чи ні?
    Інша справа, коли матері загрожує смерть. І тут повинна вирішувати вона сама на основі професійного заключення. А священики тут не мають ніякого права окрім якщо мама віруюча.

    ВідповістиВидалити