Трагедія в Порт-Саїді стала однією з наймасштабніших в історії футболу
АР
У середу, 1 лютого, на стадіоні в Порт-Саїді після матчу місцевої команди Аль-Масрі і каїрськ Аїль-Ахлі сталася бійка вболівальників, яка стала одою з наймасштабніших в історії футболу.
В результаті бійки загинуло понад 70 людей, ще близько 400 були травмовані.Наймасштабніші трагедії у футболі:
5 квітня 1902. Під час матчу національних збірних Шотландії та Англії на стадіоні Айброкс Парк в Глазго на новій західній трибуні місткістю 20 тисяч глядачів обвалився дерев'яний настил, який був розташований майже на 40-метровій висоті. В результаті 25 чоловік загинули, понад 500 отримали поранення.
Причиною трагедії стали не тільки прорахунки в проектуванні, а й велика кількість безбілетників, які потрапили на матч.
9 березня 1946. На матч-відповідь шостого раунду Кубка Англії між Болтоном і Стоком, що проходив на стадіоні Бернд Парк, пропустили 65 000 уболівальників. Тисячі безбілетників спробували прорватися на стадіон, обваливши загороджувальні бар'єри і створивши тисняву. В результаті загинули 33 людини, більше як 400 отримали поранення.
Варто зазначити, що матч між Болтоном і Сток Сіті, незважаючи на трагедію, відбувся в той же день і закінчився нульовою нічий.
4 квітня 1954. Під час матчу відкриття сезону чемпіонату СРСР у Тбілісі між місцевим Динамо і московським Спартаком на стадіон прорвалася безквитковий натовп, який зніс залізні ворота. У тисняві, за пізнішими повідомленнями ЗМІ, загинули не менше як 20 людей, ще близько 100 були травмовані. Офіційні дані про цю трагедію тоді не публікувалися.
6 листопада 1955. Під час матчу Чемпіонату Італії між Наполі і Болоньєю вболівальники неаполітанців, розлючені призначеним пенальті у ворота своєї команди, влаштували заворушення на трибунах. У результаті понад 150 чоловік отримали поранення, з них третина – правоохоронці.
24 травня 1964. У Ліні під час олімпійських збірних Перу й Аргентини відбулися масштабні заворушення. Їх причиною стало те, що арбітр не зарахував гол, забитий господарями в кінцівці поєдинку. У результаті вони не змогли потрапити на Олімпіаду в Токіо. Поліція вирішила застосувати проти глядачів сльозогінний газ, що спровокувало паніку і тисняву на трибунах.
У результаті загинули 318 чоловік, понад 500 постраждали.
Протягом місяця після цієї трагедії в Перу діяв військовий стан.
23 червня 1968. У Буенос-Айресі після матчу на Естаду Монументаль між місцевим Рівер Плейт і їх принциповим суперником – Бока Хуніорс – сталася бійка фанатів цих команд. Паніка серед простих вболівальників обернулася тиснявою, в якій загинули 74 людини, ще більше як 100 отримали поранення.
1969 рік. Футбольне протистояння обернулося військовим протистоянням між Гондурасом і Сальвадором, яке увійшло в історію як Футбольна війна.
У червні національні збірні цих країн проводили між собою стикові матчі за вихід у фінальну частину Чемпіонату світу з футболу 1970 року.
У разі, якщо б кожна збірна виграла по одному матчу, призначався третій. Заворушення виникали і під час першого матчу в Тегусігальпі, який виграла збірна Гондурасу (1:0). Під час другого матчу в Сан-Сальвадорі, який вже виграла місцева команда (3:0), були побиті футболісти та вболівальники гостей.
У відповідь по Гондурасу прокотилася хвиля нападів на сальвадорців, невідомі навіть побили двох віце-консулів. 27 червня 1969, відразу після поразки в третьому матчі (2:3), Гондурас розірвав дипломатичні відносини з Сальвадором.
Уряд Сальвадору у відповідь почало війну. 14 липня армія почала бомбардування Гондурасу, а на наступний день до країни увійшли сальвадорські війська. За допомогою міжнародних посередників кровопролиття вдалося зупинити лише до 20 липня. Мирний договір країни підписали лише десятьма роками пізніше.
За час конфлікту, названого Футбольною війною, загинули не менше як 3 тисяч людей, близько 6 тисяч отримали поранення.
25 грудня 1969. Під час відкриття національного чемпіонату Заїра на стадіоні в Бука сталася тиснява, спровокована приїздом на матч президента Мобуту Сесе Секо. В результаті загинули 27 людей, понад 50 постраждали.
2 січня 1971. На тому ж стадіон Айброкс в Глазго під час знаменитого Old Firm Derby між Рейнджерс і Селтіком сталася тиснява, в якій загинули 66 людей, понад 150 постраждали.
Причиною трагедії став гол господарів, забитий вже в самій кінцівці поєдинку.
15 грудня 1981. Під час безладів на матчі Олімпіакоса і АЕКа загинуло 20 осіб, десятки були травмовані.
18 листопада 1982. У колумбійському місті Калі на знаменитому стадіоні Паскуаль Герреро п'яні вболівальники під час матчу стали мочитися з верхнього ярусу трибун на глядачів, що сиділи внизу. У тисняві загинуло 22 людини, понад 100 чоловік було поранено.
20 жовтня 1982. Найбільша трагедія в історії СРСР. Під час матчу Кубка УЄФА між московським Спартаком і голландським Хаарлемом, в підтрибунних приміщеннях сталася тиснява. Вона почалася в кінцівці поєдинку, після того як господарі забили гол. Вболівальники кинулися назад на трибуни, що спричинило масштабну тисняву. В результаті загинули 66 людей (деякі джерела говорять про 300 жертви), сотні отримали поранення.
11 травня 1985. Під час матчу третього англійського дивізіону, в якому Бредфорд Сіті приймав Лінкольн Сіті, на стадіоні сталася пожежа.
Повністю згоріла дерев'яна трибуна. У вогні загинули 52 людини, 200 отримали важкі опіки.
Причиною трагедії, імовірно, став недопалок.
26 травня 1985. Тиснява в тунелі при вході на стадіон в мексиканській столиці Мехіко спричинила загибель восьми людей, 50 важко поранені.
29 травня 1985. 39 осіб загинули, понад 500 постраждали під час масових заворушень, які сталися на стадіоні Ейзель в столиці Бельгії перед фінальним матчем Кубка європейських чемпіонів між Ліверпулем і Ювентусом. Англійські уболівальники напали на італійських, змусивши тих в паніці тікати. Натовп натиснув на цегельний бар'єр, і він обрушився, не витримавши людського напору.
10 березня 1988. У Тріполі на матчі збірних Лівії та Мальти якийсь чоловік дістав пістолет і почав розмахувати ним перед оточуючими. Це спричинило за собою паніку, під час якої обрушилася частина сектора. У результаті загинули, за різними даними, від 30 до 50 осіб.
12 березня 1988. У непальській столиці Катманду під час матчу між місцевою командою Ханакпур і бангладешською Мукті Хода на стадіоні раптово почалася злива, глядачі кинулися до виходів, але відкритим виявився лише один. У тисняві загинуло 93 людини.
15 квітня 1989. Найстрашніша трагедія в британському футболі. Під час півфінального матчу Кубка Англії на стадіоні Хіллсборо в Шеффілді між Ноттінгем Форест і Ліверпулем поліція пускає на одну з трибун більше людей, ніж вона може вмістити.
Люди, які напирали, не знали, що відбувається попереду, де вболівальники виявилися просто втиснутими в решітку, яка захищає трибуни від поля. В результаті загинули 96 людей, близько 300 були травмовані.
Після цієї трагедії керівники англійського футболу вирішили взагалі скасувати решітки безпеки і постановили, що стадіони повинні бути обладнані тільки сидячими місцями.
13 травня 1990. На загребському стадіоні Максимір під час матчу Кубка Югославії з футболу між загребським клубом Динамо і белградською Црвеною Зіркою, почалися заворушення, в яких постраждали 85 осіб.
Цей поєдинок, який отримав пізніше назву Матч смерті, стали одним з провісників майбутньої війни за незалежність Хорватії.
14 січня 1991. Тиснява під час товариської гри між Орландо Пайретс і Кайзер Чіфс, які є давніми суперниками, спричинила за собою загибель 42 людей. Її спровокувала бійка на трибунах, викликана невдоволенням вболівальників тим, що арбітр не зарахував гол у ворота Пайретс.
5 травня 1992. Під час матчу чемпіонату Франції, в якому Бастія приймала Марсель, звалилася тимчасова металева трибуна, не витримавши великої кількості людей. В результаті загинули 15 людей, понад 100 були травмовані.
16 жовтня 1996. У заворушеннях, що супроводжували матчу відбору на Чемпіонат світу-1998 між Гватемалою і Коста-Рікою, загинули 82 людини.
11 січня 1999. У єгипетській Олександрії в тисняві під час матчу національного чемпіонату між місцевим Аль-Іттіхад і Кормом загинули 11 людей.
9 липня 2000. Під час матчу між збірними Зімбабве і ПАР, що проходив на стадіоні в Харарі, в тисняві загинуло 13 осіб.
11 квітня 2001. Ще одна трагедія під час матчу південноафриканських команд Кайзер Чіфс і Орландо Пайретс. У результаті тисняви загинули 41 осіб. Її спровокував той факт, що відповідальні особи вирішили запустити на і без того переповнений стадіон ще кілька десятків тисяч уболівальників.
9 травня 2001. Під час матчу чемпіонату Гани Харт оф між Оук і Ашанті Коток, який проходив на стадіоні в Аккрі, сталася трагедія, яка стала найбільшою в історії Африки. Фанати гостей, команда яких програвала з рахунком 1:2, за кілька хвилин до кінця поєдинку почали кидати на поле крісла. Поліція вирішила застосувати проти вболівальників Коток сльозогінний газ, що спровокувало паніку на трибуні.
При цьому ворота виявилися закритими. В результаті загинули 123 людини, сотні отримали поранення.
3 червня 2007. Під час матчу відбіркового циклу Кубка африканських націй між збірними Замбії та Демократичної республіки Конго сталася тиснява, в якій загинули 12 осіб і постраждали майже 50.
2 червня 2008. Під час матчу відбірного циклу чемпіонату світу з футболу 2010 року між збірними командами Ліберії та Гамбії, на стадіон у Монровії, що вміщає 33 тисячі глядачів, за підробленими квитками пройшло понад 10 тисяч осіб. Несуча балка однієї з трибун не витримала ваги глядачів і зламалася, через що десятки людей впали на глядачів, які стояли нижче рівнем. Почалася паніка і тиснява, в якій загинуло 8 осіб.
29 березня 2009. Під час матчу відбіркового циклу чемпіонату світу з футболу 2010 року між збірними командами Кот-д'Івуара й Малаві, на стадіон Фелікс Уфує-Буаньї в Абіджані, що вміщає 45 тисяч глядачів, прорвавши поліцейське оточення прорвалося 50 тисяч глядачів. У відповідь на це поліція застосувала сльозогінний газ. У тисняві загинули 22 людини, 132 отримали травми різного ступеня тяжкості.
СПОРТ bigmir)net
Немає коментарів:
Дописати коментар