25 грудня 2011 року, коли більшість християн світу святкують Різдво Христове, Папа Римський Бенедикт XVI та Константинопольський патріарх Варфоломій І оприлюднили свої Різдвяні звернення. За традицією такі послання містять загальні роздуми цих церковних лідерів про сучасний стан людства та про ті проблеми, які хвилюють жителів нашої планети.
Veni ad salvandum nos!
Звернення папи Бенедикта “Urbi et Orbi” за своєю структурою виглядає цілком традиційним. Перша частина тексту містить богословські роздуми над темою Різдва, друга присвячена сучасним проблемам людства.
В першій частині послання за відправний пункт своїх роздумів папа бере один з латинських церковних гімнів: «Еммануїле, наш царю та законодавче, надія та спасіння народів: прийди спасти нас, Господи, наш Боже». Зокрема папа каже:
«Прийди спасти нас! (лат. - Veni ad salvandum nos!) Це – волання людини кожного часу, яка відчуває, що не спроможна сама подолати труднощі і небезпеки. Вона потребує вкласти свою руку в руку більшу та сильнішу, руку, яка з висот простягається до неї. Дорогі брати й сестри, ця рука – це Христос, що народився у Вифлеємі з Пречистої Діви Марії. Він – рука, яку Бог простягнув людству, щоб допомогти йому вийти з рухомих пісків гріха та поставити його на ноги на скелі, на міцній скелі Своєї Істини та Своєї Любові».
Отже, прихід у цей світ Спасителя є відповіддю на численні волання людства. Почувши наше прохання, Бог «не міг залишатися Сам у Собі, … вийшов із Себе Самого та увійшов в нас, розділяючи до кінця нашу людську природу». І цим шляхом Бог врятував нас від гріха та прокляття.
Однак і сьогодні людство продовжує волати: «Прийди, спаси нас!» І Церква, єднаючись з усіма, хто потерпає від недолі, просить Віфлеємське Дитя допомогти всім знедоленим.
Після цього папа за традицією перерахував ті країни та регіони, які в минулому році переживали найскладніші випробування, і звернувся до Христа з молитвою про допомогу їм. Разом з присутніми на площі Святого Петра папа помолився за народи «Африканського Рогу, які страждають від голоду та нестачі продовольства», за народи «Південного Сходу Азії, особливо – Таїланду й Філіппін, які досі зазнають серйозних труднощів з причин нещодавніх повеней», за відновлення діалогу між ізраїльтянами та палестинцями, за припинення насильства в Сирії, за примирення та стабільность в Іраку та Афганістані, за «перспективи діалогу та співпраці для пошуку погоджених розв’язок у М’янмі», політичну стабільність країн африканського регіону Великих Озер та дотримання зобов’язань мешканцями Південного Судану «для забезпечення прав усіх громадян».
Незважаючи на те, що найгучнішою подією минулого року стала громадянська війна в Лівії, папа безпосередньо не згадав цю країни в своєму зверненні. Він лише просив Христа дарувати «всім складовим частинам суспільства північноафриканських та близькосхідних країн оновлені сили для будування спільного блага».
Закінчуючи своє невеличке послання, папа Бенедикт ще раз закликав усіх звернути погляд на Віфлеємську печеру та просити Божественне Немовля принести у світ «всеохоплююче послання примирення і миру! Відкриймо Йому наші серця, приймімо Його у наше життя. З довірою та надією повторюймо: “Veni ad salvandum nos!”»
Після цього Бенедикт XVI звернувся з різдвяним привітанням 65-ма мовами. Серед них було і українське вітання: «Веселих Свят з Різдвом Христовим і Новим роком!»
Потрійна ангельська звістка
Патріарх Варфоломій побудував своє послання за іншою структурою. В основу його звернення покладено Різдвяну ангельську звістку (патріарх зве її «потрійною звісткою»): «Слава Богу на висоті, і на землі мир, в людях добра воля!» (Лк 2, 14). Відповідно до цього Євангельського вірша, патріарше послання після короткого вступу містить три невеличкі частини.
Спочатку патріарх Варфоломій констатує, що більшість людства, хоча і святкує Різдво, все ж не відчуває значення ангельської звістки, «замість цього запитуючи: а чи дійсно Бог є сьогодні прославленим та взагалі чи має Бог бути прославленим? Де можна побачити на землі мир, який було обіцяно, і чому сучасне людство має жити з доброю волею?»
Патріарх пише, що більшість людей планети не прославляють Бога ані в своїх словах, ані у вчинках. Більш того, ці люди вважають Бога винуватцем своїх негараздів. Однак це помилка. «Навпаки, втілення Божественного Сина і Слова, разом з подіями Його Розп’яття на хресті та Воскресіння, повертає людську природу до її первозданної краси, роблячи людей спадкоємцями небесного царства». Отже, хоча чимало людей не прославляють Бога в своїх серцях, все ж Його слава відбилася в усьому творінні.
Сучасне людство піддає сумніву і другу ангельську звістку: «На землі – мир». Як можна казати про мир, коли більшість людства або вже воює, або збирається воювати? Дійсно, чимало хто сьогодні намагається перетворити мирну конкуренцію на силові конфлікти, намагаючись придушити будь яку опозицію. Війна є, нажаль, звичайним засобом вирішення різноманітних проблем: расових, політичних, фінансових, ідеологічних, релігійних… «Однак, — пише патріарх Варфоломій, — це не спростовує істину, яку звістили Ангели, що через Різдво Христа та прийняття Його вчення мир буде дійсно панувати на землі. Христос приніс мир, і якщо Його мир не панує в світі, то відповідальність за це лягає на тих, хто нездатен прийняти та зберегти цей мир».
Оскільки таким є ставлення більшості людства до Божественного миру, то не слід дивуватися й тому, що «добра воля є рідкістю серед людей». Благовоління Бога до людей є очевидним для всіх, хто приймає ангельську звістку в своєму житті. Однак, коли людина її відкидає та вдається до експлуатації та насильств, це призводить до кризи: і психологічної, і економічної. Отже, усі соціальні потрясіння, як підкреслює предстоятель Константинопольської Церкви, є наслідком нехтування Благої Звістки про прихід в цей світ Спасителя.
Завершуючи своє послання, патріарх Варфоломій, закликає вірних разом з ангелами прославляти Бога на висоті та провіщати, що Його мир істино перебуває в наших серцях. «Отже, будемо радіти Різдву Ісуса Христа та передчувати ті блага, що обіцяні нам в потрійній звістці ангелів. Амінь».
Таким чином, цього року патріарх Варфоломій в своєму Різдвяному звернені утримався від обговорення конкретних проблем сучасного людства, зосередившись лише на загальному викритті сучасної безрелігійної свідомості, яка є фактичною причиною усіх можливих криз.
Немає коментарів:
Дописати коментар